Тарифи не змінювались, і зміна ціни свідчить про авторитарність тарифів позивача

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що позивач при нарахуванні житлово-комунальних дотримувався у повному обсязі вимог постанов … та підвищив на свій розсуд тарифи в бік збільшення… (СУДОВА ПРАКТИКА)

______________________________________________________________________________

Категорія справи: Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.

ун. №  2608/8820/12

пр. №   2/2608/4715/12  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

07 грудня 2012 року

Святошинський   районний суд м. Києва

в складі: головуючого      Морозова М.О.

               при секретарі     Олешко В.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом представника Фірми «…»-Товариство з обмеженою відповідальністю-Мариношенко Крістіни Анатоліївни до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

                                                   в с т а н о в и в:

Представник Фірми «…»-Товариство з обмеженою відповідальністю-Мариношенко К.А. звернулася до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Фірми «…»-Товариство з обмеженою відповідальністю заборгованості в розмірі 14389, 10 грн., судових витрат по справі в сумі 214 грн. 60 коп.

При цьому, посилається на те, що відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_1, де балансоутримувачем будинку є Фірма «…»-Товариство з обмеженою відповідальністю, за період з січня 2019 р. по серпень 2011 р. не оплачував у повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, на пропозицію про сплату заборгованості не відреагував.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечують з тих мотивів, що позивач в порушення п.3.2. Договору про участь у витратах на утримання житлового будинку та прилеглої території змінив тарифи: на гаряче та холодне водопостачання, опалення, при обрахуванні надання послуг по обслуговуванню житлового будинку та прибудинкової території, хоча в цей час державою тарифи не змінювались, і зміна ціни свідчить про авторитарність позивача у застосуванні та зміні тарифів. Тому, ОСОБА_1 оплачував послуги за житлово-комунальні послуги по тарифам, встановленим державою в особі Кабінету Міністрів України та Київської міської державної адміністрації відповідно до їх нормативних актів.

Притягнутий до участі в справі в якості третьої особи ОСОБА_2 заперечує проти задоволення позову, пояснивши, що оплата за житлово-комунальні послуги здійснювалась членами його сім’ї на підставі діючих тарифів, встановлених державними органами, а не на підставі тих тарифів, які самостійно встановлювались в бік збільшення позивачем по справі, при цьому попередньо така зміна тарифів не доводилась до відома його сім’ї.

Притягнуті до участі в справі в якості третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, належним чином про час, місце слухання справи повідомлялись, третя особа ОСОБА_2 подала заяву про слухання справи без її участі, причини неявки до суду ОСОБА_3 невідомі, тому суд, враховуючи думку представників сторін, матеріали та обставини справи, вважає за можливе вирішити спір без участі вказаних третіх осіб.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи, з’ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 2.09.2007 р., виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація). В квартирі зареєстровані та проживають відповідач по справі ОСОБА_1, треті особи по справі: його дружина ОСОБА_2, донька ОСОБА_3, син ОСОБА_2 Між Фірмою «…»-Товариство з обмеженою відповідальністю та ОСОБА_1 26.06.2000 р. був укладений договір про надання комплексу послуг, згідно якого Фірма «…»-Товариство з обмеженою відповідальністю, яка здійснює експлуатацію вказаного будинку, зобов’язалася надавати комплекс послуг: постачання електроенергії, теплоенергії, води за діючими в Україні стандартами, комунальні, з охорони житлового будинку, з охорони автомобіля на стоянці, супутникового телебачення, з користування ліфтом, з санітарного стану житлового будинку (дезінфекція, дезінсекція), а ОСОБА_1 зобов’язався оплачувати послуги до 10 числа наступного місяця в сумі згідно наданої калькуляції. Щомісячно за період з січня 2009 р. по серпень 2011 р. ОСОБА_1 виставлялись рахунки за житлово-комунальні послуги на загальну суму 26932, 78 грн., які були оплачені в розмірі 12543, 68 грн. Будинок, в якому проживають відповідач та треті особи, у період з січня 2009 р. по серпень 2011 р. перебував на утриманні та балансі позивача по справі, а 1.11.2012 р. Фірма «…»-Товариство з обмеженою відповідальністю передала будинок №2-а по вул. Чаадаєва в м. Києві з свого балансу на баланс ОСББ «Чаадаєва-2» (а.с. 7-9, 12-16, 18, 19, 23-50, 70, 118-191).

Згідно п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Між сторонами діє договір про надання комплексу послуг від 26.06.2000 р., новий договір у відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги»не укладався.

Відповідно до ч.2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Між сторонами існують реально договірні відносини, які підпадають під особливості Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в силу яких виконавець надає споживачу житлово-комунальні послуги, а споживач зобов’язаний їх оплатити згідно із тарифами та в строк, обумовлені сторонами або визначені законом.

  Позовні вимоги позивача не підтверджуються доказами, наданими представником позивача при подачі позову до суду та в ході розгляду справи, тому суд не приймає як належні позовні вимоги з таких мотивів.

Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9.03.2011 р. у справі за №2-а-1888/10 за позовом ОСОБА_5 до виконавчого органу Київської міської ради про визнання дій неправомірними, розпоряджень нечинними та зобов’язання вчинення певних дій, постанова Шевченківського райсуду м. Києва від 10.12.2010 р., якою було задоволено адміністративний позов і визнано незаконним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 30.01.2009 р. №1332, 1333, 1335 та розпорядження від 30.03.2010 р. №191, від 31.05.2010 р., №392 була скасована та ухвалена нова постанова про відмову у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 р. у справі №2-а-2292/09 постанову Шевченківського райсуду м. Києва від 19.10.2009 р., якою було визнано протиправними дії КМДА щодо прийняття 29.04.2009 р. Розпоряджень №516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», №518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», №520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», та якою було визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття Розпорядження КМДА від 29.04.2009 р. за №516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», №518 «Про встановлення та погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», №520 «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»було скасовано. Зазначеною постановою суду від 10.03.2011 р. було прийнято нову постанову, якою у задоволені позову позивача до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», ЗАТ «Екостандарт», ВАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал», Національна комісія регулювання електроенергетики України, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж»про визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття розпоряджень від 29.04.2009 р. за № 516 «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення», №518 «Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій», №520 «Про погодження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення», та визнання вищевказаних розпоряджень незаконними та нечинними з моменту прийняття було відмовлено. Зокрема, вказаною постановою апеляційної інстанції встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.

Позивач нараховував відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації та відповідно нормативно-правових актів, що діяли у зазначеній у позові період, але підвищивши на свій розсуд тарифи в бік збільшення, що доведено представниками відповідача при розгляді справи.

Суд критично оцінює твердження представника позивача про те, що позивач при нарахуванні житлово-комунальних дотримувався у повному обсязі вимог постанов кабінету Міністрів України, розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради та умов договору №10 від 26.06.2000 р.

Між тим, суд з цим погодитись не може.

Умовами вищевказаного договору передбачено надання позивачем по справі додаткових послуг з метою поліпшення комфортного мешкання та проведення додаткового комплексу робіт, направлених на підтримання в належному стані конструкцій та систем інженерного обладнання будинку і прибудинкової території, збереження експлуатаційних якостей, не пов’язаних із зміною основних техніко-економічних показників; додаткові послуги з обслуговування житлового приміщення надаються на підставі розцінок, встановлених Фірмою «…»-Товариством з обмеженою відповідальністю.

Надання таких послуг не суперечить нормам чинного законодавства, включення до договору відповідних положень відповідає ст.ст. 6,627628 ЦК України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»житлово-комунальні послуги залежно від порядку затвердження цін/тарифів поділяються на три групи:1) перша група-житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом,-національна комісія, що здійснює держане регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; 2) друга група-житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група-житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Представник позивача у позовній заяві зазначає, що товариством було повідомлено відповідача про зміну з 1.03.2009 р. тарифів на послуги з утримання будинку та прибудинкової території (з доданням копії повідомлення). Дійсно, копія повідомлення №100 від 18.03.2009 р. надана, та підтвердження направлення цього повідомлення власнику квартири, вручення такого повідомлення або про повідомлення публічно, в тому числі й відповідача по справі, про збільшення тарифів з наданням їх обгрунтування, у матеріалах справи не має і вони не представлені суду в ході розгляду справи. Тому, суд не може вважати, що позивач по справі відповідно до умов договору від 26.06.2000 р. та вимог закону досяг згоди з відповідачем по справі про збільшення розцінок на додаткові послуги по обслуговуванню жилого приміщення.

З боку представників відповідача надані власні розрахунки відповідача по оплаті за надані житлово-комунальні послуги, з яких вбачається про оплату відповідачем наданих житлово-комунальних послуг по діючим державним тарифам в об’ємі наданих послуг (а.с.154-187).

Позивач по справі під час проведення розрахунків з відповідачем по справі за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, застосовував тарифи, які не встановлені (погоджені) відповідним органом місцевого самоврядування, що відмічено й у постанові Вищого господарського суду України від 21.08.2012 р. у справі №59/221 (а.с.112-117)

Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд виходить з того, що позов пред’явлений лише до ОСОБА_1, хоча в квартирі АДРЕСА_1 разом з ним проживають члени його сім’ї, дружина позивача по справі ОСОБА_2 є співвласницею квартири в силу вимогКодексу про шлюб та сім’ю України, що діяв у період придбання квартири, вимог до членів сім’ї відповідача по справі позивач по справі не пред’являє.

На користь позивача згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача не підлягають стягненню витрати по справі в сумі 214 грн. 60 коп., понесені позивачем у вигляді судового збору при подачі позову до  суду, бо не підлягає задоволенню позов по суті предмету спору.

    На підставі викладеного, керуючись ст.67 ЖК України, ст.ст. 616525526627628639639 ЦК України, ст.ст. 714192032 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 106061212214215 ЦПК України, суд

                                                          в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову представника Фірми «…»-Товариство з обмеженою відповідальністю-Мариношенко Крістіни Анатоліївни до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя

http://reyestr.court.gov.ua/Review/28121000

______________________________________________________________________________

Категорія справи: Цивільні справи; Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про стягнення плати за користування житлом.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  МІСТА КИЄВА

МСП — 03110, м.Київ-110, вул. Солом’янська, 2а

Справа   № 22-ц/796/3152/2013                            Головуючий у І-й інстанції — Морозов М.О.

                                                                                  Доповідач — Качан В.Я.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

     Головуючого :  Качана В.Я.

     Суддів: Барановської Л.В., Панченка М.М.

     при секретарі: Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу позивача Фірми «…» — ТОВ на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2012 року у справі за позовом Фірми «…» — ТОВ ОСОБА_2 до ОСОБА_3, за участі третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, —    

                                          

                                                                   встановила:

У травні 2012 року Фірма «…» — ТОВ звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, за участі третіх осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості в розмірі 14389,10 грн., судових витрат — 214,60 грн., посилаючись на те, що відповідач, будучи власником квартири АДРЕСА_1, де балансоутримувачем будинку є Фірма «…» — ТОВ, за період з січня 2009 року по серпень 2011 року не оплачував у повному обсязі послуги з утримання будинку та прибудинкової території, на пропозицію про сплату заборгованості не відреагував.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач Фірма «…» — ТОВ просить суд скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2012 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В своїх вимогах апелянт посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності від 02.09.2007 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення виконавчого органу Київської міської ради. В квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_6, донька ОСОБА_5, син ОСОБА_6

26.06.2000 року між Фірмою «…» — ТОВ та ОСОБА_3 був укладений договір про надання комплексу послуг, згідно якого Фірма «…» — ТОВ, яка здійснює експлуатацію вказаного будинку, зобов’язалася надавати комплекс послуг: постачання електроенергії, теплоенергії, води за діючими стандартами, комунальні, з охорони житлового будинку, з охорони автомобіля на стоянці, супутникового телебачення, з користування ліфтом, з санітарного стану житлового будинку (дезінфекція, дезінсекція), а ОСОБА_3 зобов’язався оплачувати послуги до 10 числа наступного місяця в сумі згідно наданої калькуляції. Щомісячно за період з січня 2009 року по серпень 2011 року ОСОБА_3 виставлялись рахунки за житлово-комунальні послуги на загальну суму 26 932,78 грн., які були оплачені в розмірі 12 543,68 грн. Будинок, в якому проживають відповідач та треті особи, у період з січня 2009 року по серпень 2011 року перебував на утриманні та балансі позивача, а 01.11.2012 року Фірма «…» — ТОВ передала будинок  АДРЕСА_1 з свого балансу на баланс ОСББ «Чаадаєва-2».

Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема ст. ст. 7, 14, 19, 20, 32 до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону. Житлово-комунальні послуги залежно від порядку затвердження цін/тарифів поділяються на три групи: перша група — житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, — національна комісія, що здійснює держане регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики; друга група — житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група — житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2011 року у справі № 2-а-1888/10 встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації.

Колегією суддів встановлено, що Фірма «…» — ТОВ нараховувала відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території (експлуатаційні витрати), комунальні послуги на підставі розпоряджень Київської міської державної адміністрації та відповідно нормативно-правових актів, що діяли у зазначений у позові період, але змінивши на свій розсуд тарифи в бік збільшення, що є доведеним при розгляді справи судом першої інстанції. Тому, дотримання позивачем при нарахуванні житлово-комунальних послуг норм законодавства та умов договору № 10 від 26.06.2000 року колегією суддів ставиться під сумнів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Від 26.06.2000 року між сторонами діє договір про надання комплексу послуг, новий договір не укладався. Між сторонами існують реально договірні відносини, які підпадають під особливості ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», в силу яких виконавець надає споживачу житлово-комунальні послуги, а споживач зобов’язаний їх оплатити згідно із тарифами та в строк, обумовлений сторонами або визначений законом.

Згідно умов договору № 10 від 26.06.2000 року Фірма «…» — ТОВ надає додаткові послуги з метою поліпшення комфортного мешкання та проведення додаткового комплексу робіт, направлених на підтримання в належному стані конструкцій та систем інженерного обладнання будинку і прибудинкової території, збереження експлуатаційних якостей, не пов’язаних із зміною основних техніко-економічних показників; додаткові послуги з обслуговування житлового приміщення надаються на підставі розцінок, встановлених Фірмою «…» — ТОВ. Надання таких послуг не суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки позивач відповідно до умов договору від 26.06.2000 року та вимог законодавства не досяг згоди з відповідачем про збільшення розцінок на додаткові послуги по обслуговуванню жилого приміщення. Крім того, в матеріалах справи містяться докази про оплату за надані житлово-комунальні послуги по діючим державним тарифам в об’ємі наданих послуг.

За таких обставин, колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є обґрунтованим та вмотивованим, відповідає обставинам справи та доказам у справі, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.  303304308  ЦПК України, колегія суддів, —        

                                              

ухвалила:

Апеляційну скаргу позивача Фірми «…» — ТОВ відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 07 грудня 2012 року у справі за позовом Фірми «…» — ТОВ до ОСОБА_3, за участі третіх осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом  подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/29605607

 

 

Навигация по записям

*/?>