Які наслідки складання акта перевірки без подальшого винесення податкового повідомлення-рішення?

АЛЕ ЦЕ Є ТАКОЖ СПОСОБОМ «МИРНОГО СПІВІСНУВАННЯ З ОРГАНОМ» ІЗ ЦИКЛУ «І ВОЛКИ СЫТЫ И ОВЦЫ ЦЕЛЫ», ОСКІЛЬКИ У РАЗІ ОТРИМАННЯ ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА АКТ, ЯКІ НАДИХНУТЬ «ОРГАН» НА МОЖЛИВІ ПРОБЛЕМИ ІЗ МАЙБУТНІМ СКАСУВАННЯМ — ЯК НАСЛІДОК ПОДАТКОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ — РІШЕННЯ НЕ ВИНОСИТЬСЯ. ЦЕ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛОМ (СИГНАЛОМ), ЩО ВСІ ВСЕ ЗРОЗУМІЛИ, АЛЕ ВИБАЧАТИСЯ НЕ БУДУТЬ. ТАКЕ СОБІ «ТИХЕ ПОРОЗУМІННЯ БЕЗ КОРУПЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ», А У РАЗІ «НАПОЛЯГАНЬ НА СКАСУВАННЯ» МОЖЕ ВИЙТИ ЯК ЗАВЖДИ — «НЕ БУДИ ЛИХО ПОКА ТИХО»- Вадим Хабібуллін, член Громадської ради при центральному органі виконавчої влади — при Міністерстві доходів і зборів України

 

 

Захист від висновків акта перевірки, за яким не було винесено податкових повідомлень-рішень.

 

Нерідко за результатами перевірки орган Державної податкової служби складає акт (далі – Акт перевірки), фіксуючи в ньому певні порушення податкового законодавства, проте податкове повідомлення-рішення на підставі такого акта не виносить. Поговоримо про те, чого платники податку можуть очікувати від такого документа та що вони можуть зробити, щоб захистити свої права.

 

Які наслідки складання акта перевірки без подальшого винесення податкового повідомлення-рішення?

 

Те, що за результатами перевірки контролюючий орган недонарахував платнику податків податкові зобов’язання чи штрафні санкції, не є безумовною підставою для уникнення негативних наслідків у майбутньому. Так, висновки акта перевірки щодо встановлення порушень з боку платника податків можуть бути використані в межах перевірок його контрагентів. Більше того, положення таких актів можуть стати джерелом інформації в рамках кримінального процесу із притягнення посадових осіб платника податків до відповідальності.

Крім того, висновки актів перевірки, за якими не виносились податкові повідомлення-рішення, безпосередньо впливають на статус платника податку. Нерідко серед положень актів перевірок можна зустріти такі формулювання по відношенню до платника податків, як «вигодоформуючі» або «вигодотранспортуючі» суб’єкти господарювання. У розумінні п. 3.6 Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів Державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Держаної податкової служби України від 18.04.2008 р. № 266 таке формулювання буквально означає, що за результатами перевірки платника податків було віднесено до категорії уваги 3 – «Платники податків високого ризику». До цієї категорії належать платники податку на додану вартість, що оцінюються негативно в частині податкової поведінки. Фактично після встановлення такого негативного статусу для особи, за перевіркою діяльності якої складено акт без винесення будь-якого рішення, можна із впевненістю сказати, що посилена увага контролюючих органів до такої особи гарантована.

 

Як уникнути наслідків, які причиняє використання висновків актів перевірок податковими органами?

 

Вбачаючи в акті перевірки неправомірні висновки, платник податків в першу чергу має право надати заперечення на такий акт, як це передбачено ст. 81 і 86 Податкового кодексу України. Проте, враховуючи практичний досвід, очікувати внесення до акта перевірки яких-небудь змін на підставі таких заперечень марно.

Одразу слід зауважити, що навряд чи вдасться оскаржити такий акт і до контролюючих органів вищого рівня чи суду, оскільки ПКУ та Кодекс адміністративного судочинства України дають платнику податків право оскаржувати виключно дії чи бездіяльність і рішення податкових органів. Водночас згідно з п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПСУ від 22.12.2010 р. № 984, акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків. Тобто акт перевірки не є рішенням контролюючого органу. На це звернув увагу і Вищий адміністративний суд України в Інформаційному листі від 30.11.2009 р. № 1619/10/13-09. При цьому ВАСУ зауважив: якщо предметом позову є скасування акта перевірки суб’єкта владних повноважень, то судам слід відмовляти у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України, а відкрите провадження у справі належить закривати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАСУ.

У зв’язку з цим краще оскаржити дії органу ДПС, здійснені ним під час проведення перевірки чи складання акта перевірки, або ж зобов’язати контролюючий орган вчинити певні дії. Ідеться про оскарження дій, які можуть бути формальною підставою для визнання факту проведення перевірки неправомірним (не направлення повідомлення про перевірку, необґрунтованість її проведення), адже в результаті таке оскарження не призведе до поставленої мети, а саме: нівелювання висновків, викладених в акті. У цьому разі слід оскаржувати дії контролюючого органу в частині внесення безпідставних висновків до акта перевірки, формування висновків на підставі електронних баз даних чи актів перевірки контрагентів без перевірки первинних документів тощо.

При цьому платник податку слід приділити найбільшу увагу доводить тому, як довести, що висновки акта перевірки порушують його права, оскільки це визначальний аспект для прийняття судом справи до розгляду виходячи з положення ч. 1 ст. 2 КАСУ. Цим положенням визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з останніми тенденціями судової практики невиключною передумовою визнання дій податкового органу такими, що порушують права суб’єкта господарювання, є корегування облікових даних останнього в електронних базах даних, ведення яких покладено на контролюючий орган на підставі акта перевірки без винесення відповідного рішення про визначення податкових зобов’язань. Платники податків аргументують свою позицію, яку підтримують і судові органи, тим, що фактично такі дії позбавляють їх права на самостійний розрахунок своїх податкових зобов’язань та їх корегування.

Так, аналізуючи пп. 14.1.156, 14.1.157, 54.3.2 ПКУ, які визначають поняття податкових зобов’язань платника податків, податкового повідомлення-рішення, а також обов’язку контролюючого органу самостійно визначати суму грошових зобов’язань, суди доходять висновку, що внесення до облікових карток платника податків змін, які не пов’язані зі зміною податкового навантаження (тобто податкової звітності, розшифровки результатів автоматизованого співставлення податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України) з податку на додану вартість, можливе лише на підставі або самостійно поданої декларації платника податку на додану вартість, або прийнятого контролюючим органом податкового повідомлення-рішення після закінчення строків його узгодження.

Таким чином, суди обґрунтовують позицію, згідно з якою самостійна зміна органом ДПС в електронних базах даних показників податкової звітності без зміни цих показників самим платником податків шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує його права та інтереси, оскільки платник податків має право розраховувати на те, що задекларовані ним у податкових деклараціях показники відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. Згаданий спосіб доведення факту порушення прав платника податку було використано у справі № 2а-9943/12/2670.

Також суди визнають факт порушення прав платника податків, зазначаючи, що дії контролюючого органу полягають у невчиненні жодної з передбачених законом дій за результатами перевірки, а саме у неприйнятті ані рішення, ані довідки, що ставить суб’єкта господарювання у правову невизначеність. Як зазначено, зокрема, в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2012 р. у справі № 2а-7276/12/2670, такі дії контролюючого органу не лише зачіпають законні інтереси платника податку, але й позбавляють його можливості оскаржити акт чи визнати його незаконним. З вчинених дій (невинесення податкового повідомлення-рішення) можна зробити висновок, що контролюючий орган, визначаючи суми податкових зобов’язань платника податків, порушив його особисте право на самостійне їх декларування. Для цілей доказовості в судовому процесі такого порушення прав платника податку останній може використати акт звірки даних податкової звітності з даними, що їх містять електронні бази податкових органів.

Довівши факт порушення прав, платник податку має уважно сформулювати прохальну частину позовної заяви. Зокрема, позивач може просити суд визнати протиправними ті чи інші висновки акта перевірки (стосовно визнання правочинів нікчемними, невизнання сум задекларованих податкових зобов’язань тощо). Наприклад, така вимога була задоволена Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 2а-8256/12/2670, рішення Суду було залишено без змін судом касаційної інстанції.

Також позовні вимоги можуть стосуватися визнання протиправними дій органу ДПС щодо внесення до інформаційних баз відомостей про результати проведеної перевірки та зобов’язання вчинити дії щодо вилучення з баз даних інформації про результати проведеної перевірки (такі саме вимоги було задоволено судом у справі № 2а-661/12/2670).

Отже, платникам податків не слід ігнорувати факт складання контролюючим органом акта за результатами перевірки, навіть якщо на його підставі не винесено податкове повідомлення-рішення. Правильна схема захисту в таких ситуаціях допоможе суб’єкту господарювання домогтися вилучення неправомірних висновків акта перевірки, що дозволить залишити за собою статус добросовісного платника і контрагента. Також не виключено, що платник зможе використати отримане рішення суду в якості приюдиційного, якщо контролюючий орган колись все-таки вирішить винести податкове повідомлення-рішення за епізодами, які вже розглядались в оскаржуваному акті.

Правовий тиждень №4-6, 14 лютого 2013

 

____________________________________________________________________

 

 

Акт о налоговой проверке есть, а уведомления-решения нет,

но уголовное дело или угроза и шантаж его открыть есть

 

Іноді трапляються дивні речі в ході податкових перевірок. Але спочатку преамбула до теми. Згідно пункту 56.22 статті 56 Податкового кодексу якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке обвинувачення базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.      Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.      Ніби все добре, але на практиці виникли страшні речі: проводячи перевірку деякі податкові інспектори акт складали, але рішень не приймали, а матеріали перевірки передавали в податкову міліцію для порушення кримінальної справи або шантажували платників податків не передавати таких матеріалів туди за умови добровільної сплати “податків”. Нова редакція пункту пункту 56.22 статті 56 в редакції Закону N 3609-VI від 07.07.2011 цю проблему оминула.      Річ в тім, що акт податкової перевірки не є правовстановлюючим документом, тобто у платника податків на підставі нього не виникає ні прав, ні обов’язків. Повідомлення-рішення податковий орган виносить лише у тому випадку, коли знайдені ним помилки в податковому обліку платника призвели до заниження податкового зобов’язання або до завищення бюджетного відшкодування.      Є такий нормативний документ, як Наказ Держподатслужби від 22.12.2010 р. № 984 “Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”. Відповідно до цього Наказу актом є службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.      Згідно із пунктом 7 цього Порядку за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.      А згідно пункту 86.8 ПКУ податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки — протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.      На підставі цього Акту, податковий орган протягом 10 днів з моменту вручення вам Акту повинен винести податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування фінансових санкцій).      Саме це рішення можна оскаржувати. Але на практиці співробітники податкової податкове повідомлення-рішення можуть і не приймати, шантажуючи кримінальною справою для «добровільної» сплати податків. Так фактично дозволяє їм робити Податковий кодекс, в якому немає слів про те, що повідомлення-рішення чи довідка є обов’язковими після кожної перевірки податківцями.      Також необхідно внести зміни до кримінально-процесуального законодавства, за яким порушення кримінальної справи про ухилення від сплати податків можливе лише на підставі акт податкової перевірки, підкріпленого повідомленням-рішенням.      Ще варто чітко вказати в КК, що кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків, виникає після встановлення їх розміру в результаті адміністративних заходів чи розгляду відповідної справи судом, а не просто за бажанням податкової міліції.      Якщо таких змін не внести, нас весь час будуть переслідувати такі новини Податківець вимагав $8тис. хабара за акт перевірки/

 

56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке обвинувачення базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.      Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.      Нова редакція пункту пункту 56.22 статті 56 в редакції Закону N 3609-VI від 07.07.2011.      56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу в адміністративному порядку до контролюючих органів та/або до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до закінчення процедури адміністративного оскарження або до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке обвинувачення базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.      Порушення кримінальної справи за будь-якими приводами та підставами стосовно платника податків або його службових (посадових) осіб не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.

Бухгалтер 911

 

__________________________________________________________________

 

АЛЕ ЦЕ Є ТАКОЖ СПОСОБОМ «МИРНОГО СПІВІСНУВАННЯ З ОРГАНОМ» ІЗ ЦИКЛУ «І ВОЛКИ СЫТЫ И ОВЦЫ ЦЕЛЫ», ОСКІЛЬКИ У РАЗІ ОТРИМАННЯ ЗАПЕРЕЧЕНЬ НА АКТ, ЯКІ НАДИХНУТЬ «ОРГАН» НА МОЖЛИВІ ПРОБЛЕМИ ІЗ МАЙБУТНІМ СКАСУВАННЯМ — ЯК НАСЛІДОК ПОДАТКОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ — РІШЕННЯ НЕ ВИНОСИТЬСЯ. ЦЕ МОЖЕ БУТИ ПОСИЛОМ (СИГНАЛОМ), ЩО ВСІ ВСЕ ЗРОЗУМІЛИ, АЛЕ ВИБАЧАТИСЯ НЕ БУДУТЬ. ТАКЕ СОБІ «ТИХЕ ПОРОЗУМІННЯ БЕЗ КОРУПЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ», А У РАЗІ «НАПОЛЯГАНЬ НА СКАСУВАННЯ» МОЖЕ ВИЙТИ ЯК ЗАВЖДИ — «НЕ БУДИ ЛИХО ПОКА ТИХО»- Вадим Хабібуллін, член Громадської ради при центральному органі виконавчої влади — при Міністерстві доходів і зборів України

Навигация по записям

*/?>