10 КРОКІВ НА ШЛЯХУ ДО УСПІХУ

19.01.2006

10 КРОКІВ НА ШЛЯХУ ДО УСПІХУ

“Юридична газета”, всеукраїнська газета для юристів №1(61) від 19.01.2006, стор. 21, інтерв’ю підготував Петро ПАСІЧНИК “Юридична газета”…

Як дізналась “Юридична газета” з персональної інтернет-сторінки Вадима Хабібулліна http://khabibullin.kiev.ua/, у січні 2006 р. виповнюється 10 років його правничої практики. Тож на честь першого ювілею професійної діяльності “Юридична газета” вирішила поспілкуватися з молодим відомим правником і громадським діячем адвокатом Вадимом Хабібулліним.

Січень 2006 року – вдалий час для підбиття підсумків та визначення пріоритетів подальшої діяльності для вас як відомого правника і громадського діяча, адже 10 років професійної правничої діяльності для молодої людини – це чимало. Отже, з чого все починалось?

У січні 1996 р., попри мій молодий вік (21 рік), мене було призначено на посаду судового виконавця Мінського, а згодом Ленінградського райсуду м. Києва. Це призначення і було вирішальним у моїй долі. Закріплена за мною спеціалізація з проведення примусового стягнення у виконавчому провадженні стало поштовхом у моїй професії.

На ваш погляд, державна служба на початку кар’єрного злету дійсно необхідна?

На той час це була життєва необхідність, але вона не надавала жодних переваг. Навпаки всередині дев’яностих заробітна платня на державній службі не відповідала реаліям життя, до того ж, були затримки з її виплатою. Але саме зараз ти розумієш, скільки вона тобі дала і як ти їй завинив. На сьогодні більш-менш спокійно до цього, мабуть, ставляться, але в моїй практиці та в моїх проектах – переважна більшість правників, які пройшли відповідний шлях державної служби. Я гордий тим, що у 23 роки наказом голови Київського міського суду мені молодому, амбітному і цілеспрямованому присвоєно 10 ранг державного службовця.

Коли саме ви вирішили отримати юридичну освіту і навіщо було продовжувати навчання в інших вищих навчальних закладах?

У 1997 р. я вступив на судово-прокурорський факультет Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого за спеціальністю “Юрист”. З 2001 р. – навчався у магістратурі Київського національного економічного університету за спеціальністю “Банківська справа”. З 2005 р. – у магістратурі Національної академії внутрішніх справ України. Звісно, закінчувати не один, а три вищих навчальних заклади може це вже і занадто, але на цьому я не хочу зупинятись, може пощастить вступити ще й до магістратури КНУ ім. Тараса Шевченка за спеціальністю “Політологія”.

Читачів та ваших колег також може зацікавити як загалом ви просувались кар’єрними сходинками?

У тому ж 1997 р. мене було призначено судовим виконавцем Київського міського суду. Ця посада була єдина в Київському міському суді та повноваження поширювалися й примусове проведення виконавчих дій з виконання вироків, постанов та ухвал Київського міського суду у частині майнових стягнень здійснювалося на всій території м. Києва. Згодом, у грудні 1998 р., я був переведений на посаду консультанта Київського міського суду. На початку 1999 р. пройшов стажування у Міністерстві юстиції України (Департамент Державної виконавчої служби України), а з червня того ж року мене призначено на посаду помічника адвоката адвокатської контори “Коннов і Созановський”. При цьому моя відповідна фахова спеціалізація не змінювалась, а тільки доповнювалась та розширювалась (борги, виконавче провадження, ліквідація компаній, банкрутство, арбітражне керування, корпоративні конфлікти тощо).

Розширювалися при цьому й мої фахові зв’язки та знайомства. Так, на сьогодні моїми партнерами є адвокат, керуючий партнер спеціалізованої юридичної фірми “Агентство з питань боргів та банкрутства” Андрій Авторгов, адвокат, керуючий партнер “Агентства з питань податкового захисту” Лев Азаров, арбітражний керуючий, керуючий партнер “Агентства арбітражних керуючих” Вікторія Архипова та керуючий партнер “Агентства “Сімейний янгол” Марина Гайдаєнко. Сподіваюсь у майбутньому, зі збільшенням моїх власних чи спільних проектів, кількість партнерів зростатиме.

Цікаво, а як ви розпочали власний напрям у правничій діяльності? До того ж спроба створити власну юридичну фірму і нині справа вкрай важка та відповідальна.

У середині 2001 р. я вирішив заснувати та очолити спеціалізовану юридичну фірму “Агентство з питань боргів та банкрутства”, яка працює на ринку юридичних послуг у справах правового захисту кредиторів та боржників. Саме відповідна фахова спеціалізація, яка напрацьовувалась у період 1996-2001 рр. стала поштовхом у створені спеціалізованої юридичної фірми. Згодом така спеціалізація стала поштовхом до створення нових проектів: “Агентство з питань податкового захисту” та “Агентство арбітражних керуючих”. На сьогодні питання створення нових напрямів у відповідних спеціалізаціях залишається відкритим. Наступними та, мабуть, найближчими моїми проектами можуть бути профільні спеціалізовані юридичні фірми чи адвокатські об`єднання у галузі кримінального судочинства, спорту, медицини, військового обов’язку.

Назвіть людей, кому ви завдячуєте на шляху своєї правничої кар’єри?

Моїми вчителями на шляху правничої кар’єри були голова Кримінальної колегії Київського міського суду Леонід Глос та голова Київського міського суду Григорій Зубець. А згодом естафету у наставництві прийняв відомий адвокат Сергій Созановський. Цим відомим правникам я дуже вдячний і сподіваюсь, що я виправдав довірені ними знання та досвід.

Не менш цікавим є питання, чому ви вирішили зайнятись громадською діяльністю?

Так, на той час це не було необхідністю та модою в юридичному бомонді. Більш того, деякі відомі правники відговорювали мене від цього. Та саме створення громадської організації “Київська міська гільдія фахівців з питань боргів та банкрутства” було для мене новим натхненням й переконанням у дійсній вагомості та необхідності такої професії, як правник. А згодом почали з’являтись нові громадські організації як всеукраїнські, так і місцеві, які на сьогодні посідають важливе місце у захисті професійних прав та інтересів правників, сприяють здійсненню нагальних реформ, створенню прогресивної законодавчої бази, яка б відповідала інтересам українського народу. І саме це є підтвердженням правильності моїх дій.

З деяких ваших публікацій можна дійти висновку, що вам не байдужа і доля адвокатури в Україні. Чому?

З численних скарг та публікацій наших колег адвокатів, на жаль, непоодинокими та системними є випадки використання дисциплінарними органами адвокатури своїх повноважень для розправи з принциповими адвокатами. З метою ствердження поваги до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, подальшого удосконалення чинного законодавства України з питань діяльності адвокатури безпосередньо та її дисциплінарних палат зокрема, враховуючи деякі мої публікації, відкриті листи, досвід з особистої справи (www.sprava-khabibullin.kiev.ua) про неправомірне притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, я закликав колег протистояти некомпетентному, необ’єктивному, неправомірному і неуважному до наших проблем дисциплінарному розгляду, а також бути активними членами адвокатської спільноти, захищати свої права та інтереси від можливих випадків заполітизованості, свавілля, непрофесійності та безграмотності, і що вкрай жахливо, зведення рахунків із використанням повноважень у дисциплінарних органах адвокатури, оскільки впевнений, що саме від нас зараз залежить майбутнє дійсно демократичної адвокатури.

Крім того, термін “адвокат” не має розширеного тлумачення і закон цього терміна не поділяє на мудрого чи не мудрого, на адвоката з кримінальних справ чи адвоката цивіліста, на адвоката, який практикує особисто чи в об’єднанні чи адвоката – у складі юридичної фірми тощо, на адвоката, який отримав свідоцтво у 1917 р. і адвоката, який його отримав вчора та отримає завтра – ми всі є рівними одразу після отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, позаяк ми є адвокатами. А тому моя позиція і на сьогодні лишається непохитною: “Дисциплінарні палати мають створюватися за участю всіх адвокатів. Зокрема, адвокатів так званої нової генерації і, насамперед тих, які визнані, досягли неабиякого успіху, їх завжди помітно, вони мають вже відомі юридичні чи адвокатські фірми, їхні прізвища є пізнаваними на ринку юридичних послуг, посідають не останні місця в різних професійних рейтингах, мають стійку та бездоганну репутацію (що має бути не останнім чинником при обранні на посади в органи адвокатури) та повагу клієнтів, колег і державних органів”.

Що ж буде далі, які ваші подальші плани на майбутнє?

Звичайно, на цьому спробую не зупинятись. Здобутий у практичній діяльності досвід викликав потребу його теоретико-методологічного обґрунтування у науковій дисертації, тему якої – “Охорона адвокатської таємниці в контексті Європейської конвенції з прав людини”, — вже затверджено на засіданні кафедри теорії кримінального процесу та судоустрою Національної академії внутрішніх справ України. А згодом – єдина і головна мета на майбутнє – політика.

***

Озирнувшись назад, слід переконатися, що, попри складну траєкторію руху, напрям обраний правильно – шлях до успіху.

Редакція “Юридичної газети” та колектив видавництва “Юстініан” приєднуються до привітань колег і друзів шановного ювіляра і бажають йому подальших професійних успіхів.

Інтерв’ю підготував

Петро ПАСІЧНИК

“Юридична газета” http://www.yur-gazeta.com/ru/oarticle/1981/

На фото:

Вадим ХАБІБУЛЛІН: “Дисциплінарні палати мають створюватися за участю всіх адвокатів, зокрема, адвокатів нової генерації і, насамперед тих, які визнані, досягли неабиякого успіху, мають вже відомі юридичні чи адвокатські фірми”

Навигация по записям

*/?>