Кому в Україні потрібна адвокатська таємниця?

Кому в Україні потрібна адвокатська таємниця?

Вадим ХАБІБУЛЛІН, голова «Київської обласної колегії адвокатів»:

– Як адвокат, який з 2005 р. працює над дисертаційним дослідженням на тему «Охорона адвокатської таємниці в контексті Європейської конвенції з прав людини» та має сім наукових публікацій щодо цієї теми, не можу не розкрити деякі проблемні питання відношення держави, її правоохоронних та судових органів (а подекуди і деяких наших колег по адвокатському цеху) до адвокатської таємниці, яка має бути, але, нажаль, не є і, мабуть, у найближчі …ліття не буде священою.

Красиво говорити чи писати про цю тему можна до нестями. Але на практиці, будучи, наприклад, рядовим адвокатом, без фінансової, науково-технічної, моральної, а подекуди і політичної підтримки, здійснюючи адвокатську діяльність, як правило, у чужому, орендованому приміщенні, не завжди можливо, а скоріше завжди неможливо, забезпечити дотримання адвокатської таємниці, оскільки її порушення може бути, і як правило є, не відкритим, а таємним. Користуючись нагодою хочу підтвердити ремікс старої істини, що «найкращій спосіб не видати адвокатської таємниці – це просто її не знати». На моє особисте переконання нескоро в пострадянській країні, з її менталітетом будуть зацікавлені в дотриманні і збереженні адвокатської таємниці.

Ви можете назвати хоч один приклад захисту адвокатської таємниці зі сторони наших «рідних» КДК? Проте у нашого шановного сусіда – Росії – рядовим випадком є оперативна присутність при обшуку адвоката чи адвокатського об’єднання керівника, наприклад, московської палати адвокатів, дуже відомого і шанованого адвоката, який чомусь ввів у практику телефон постійного, оперативного реагування і чергування, і знаходить час відволіктись від перерахунку своїх замежних гонорарів і прийти особисто на допомогу рядовому адвокату, який не є посадовою особою в органах адвокатського самоврядування, отримав свідоцтво у цій палаті і є його рядовим членом з кількох тисяч членів палати.

Проведення семінару «Адвокатська таємниця» (який став інформаційним приводом для цього форуму – Ред.) було, звичайно, дуже позитивним явищем, проте можна й треба запрошувати на подібні заходи рядових практиків та осіб, які частину своєї публічної діяльності присвятили розвиткові цього інституту зокрема та адвокатури в цілому. Нажаль, такі тенденції наразі проявляються у всьому. Чинний міністр юстиції нарешті вирішив запровадити в нашій країні інститут приватного виконання судових рішень, однак робоча група з цього питання створюється тільки з осіб, які працюють у сфері державного виконання судових рішень, і не завжди можуть мати бажання, а інколи досвіду, знань та далекосяжного державного мислення для роздержавлення інституту державного виконання. Така сама ситуація може скластися й з питаннями адвокатської таємниці, яку «вдосконалюють», «реформують», «переробляють», «доповнюють» ті ж самі люди, хто був свідком її введення 100 років назад. Врешті-решт, слід ставити питання не про вдосконалення інституту адвокатської таємниці, а про налагодження належного її захисту та існування реальної, суттєвої, конкретної і невідворотної відповідальності за її порушення.

Навигация по записям

*/?>