Радикальна опозиційність в адвокатурі

20.11.2007

Радикальна опозиційність в адвокатурі або Надання можливості на виправлення помилок

«Правовий тиждень», щотижнева інформаційно-правова газета, №47(68), 20.11.2007, полоса: громадянська позиція, стор. 11

ФОТО

Вадим ХАБІБУЛЛІН :

«На відміну від парламентської опозиції, опозиція в адвокатурі не має суттєвих важелів впливу на владу адвокатську, оскільки законом така діяльність не регламентована, а порушення закону, захоплення щитових чи вдавання до інших радикальних заходів може бути витлумачено як порушення Правил адвокатської етики, що вкрай звужує опозиційні можливості»

Зараз всі завмерли в очікуванні того, чи скоро збереться Верховна Рада України та чи скоро зможе ухвалювати закони, зокрема, головний для нас – Закон України «Про адвокатуру».

Політики і адвокати

Спробуємо порівняти політиків й адвокатів. Чи є в нас щось спільне, наприклад, поділ на владних та опозиційних адвокатів? Що виграє від такого поділу в політиці пересічний виборець, а в адвокатурі – пересічний адвокат? На переконання автора, такий поділ, на жаль, є, але він менш помітний та менш впливовий на суспільство. Хоча при такому поділі проявляється конкуренція, а завдяки їй виграє пересічний адвокат.

У демократичних країнах (в Україні – не завжди) політична влада часто прислуховується до слушних зауважень опозиції, чого бракує у нас, в адвокатурі. Чому політики можуть домовлятись, а ми, адвокати, – ні? Невже лише політики розуміють всю важливість їхньої місії, що від їхніх дій й вчинків залежить майбутнє держави? Автор статті і сьогодні вважає, що опозиційність в адвокатурі потрібна, більш того – вона корисна, оскільки з-поміж майже 35 тис. адвокатів незалежної України не може бути всіх однакових як за часів радянської влади. На жаль, при зміні залежної радянської адвокатури на так звану незалежну українську адвокатуру адвокати не до кінця змінились, а скоріше, не всі. Те, що вони звикли до влади в адвокатурі і не мають бажання відмовитися від неї, – це півбіди, гірше, що вони не хочуть ураховувати зміну часів та думку інших адвокатів.

Державні та адвокатські бюджети

Порівняймо. В державі є органи влади, в адвокатурі – органи адвокатури. В державі є бюджет, в адвокатурі – свої бюджети в кожній регіональній (обласній) кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури (КДКА). Про бюджет держави державні органи влади піклуються в інтересах майже всіх громадян, про регіональні бюджети адвокатів – органи адвокатів КДКА, а це – два десятка осіб, котрі піклуються, мабуть, тільки в своїх інтересах, а не в інтересах всієї адвокатської громади регіону, області чи міста.

Громадянин обирає владу і сподівається мати від неї користь, хоча б у важкі часи свого життя (пенсія, допомога тощо). Адвокат же, обираючи свою регіональну адвокатську владу – КДКА, і гадки не має про бюджет чи грошові надходження та не може сподіватися у важкі часи свого життя на допомогу колег по адвокатському цеху. Регіональна адвокатська влада, отримуючи мільйони гривень на свої рахунки, залишає пересічних адвокатів незахищеними соціально. Адвокати не можуть сподіватися на допомогу своєї регіональної адвокатської влади, і, що вкрай обурює, не можуть контролювати рух та витрати таких величезних коштів.

Опозиційність чи поміркованість

Виходить, що опозиція в політиці робить владу кращою, а опозиція в адвокатурі ні на що не впливає? Ні, і ще раз ні! Опосередковано, помірковано, стримано, але впливає. І тому є приклади. Так, позаочі автора називають «чорним адвокатом», але ж він робить все можливе, аби хоча б на своєму регіональному рівні (КДКА Київської області) адвокатська влада змінювалась, реформовувалась, ураховуючи свої помилки та слушні і доречні зауваження інших адвокатів.

На відміну від парламентської опозиції, опозиція в адвокатурі не має суттєвих важелів впливу на владу адвокатську, оскільки законом така діяльність не регламентована, а порушення закону, захоплення щитових чи вдавання до інших радикальних заходів може бути витлумачено як порушення Правил адвокатської етики, що вкрай звужує опозиційні можливості. Так, ні для кого не секрет, що деяких адвокатів також поділяють за політичними кольорами, проте за чинним Законом про адвокатуру ми всі є рівними, однаковими.

Чого гріха таїти, влада завжди замало надавала уваги адвокатським проблемам, а їх, як й у всіх громадян, – безліч. Зрозуміло, що політичній владі ще не дали реальний час на реформи, а, отримавши владу, берешся тільки за дуже термінові та невідкладні справи.

Чи є вихід

Нинішнім керманичам від адвокатури, замість того, аби натягувати на себе владну адвокатську ковдру, слід зробити крок назустріч пересічним адвокатам й дозволити шляхом відкритих, публічних та демократичних виборів змінювати «постійних та незмінних», впливати на розподіл коштів для малозабезпечених адвокатів, інвалідів, ветеранів та адвокатів пенсійного віку, а також тих, котрі тимчасово втратили працездатність.

Інший варіант – спрямувати народних депутатів задля громадського контролю за діяльністю регіональних КДКА, тим більше, що в положенні про їхню діяльність така можливість прямо зазначається. Державі ж дешевше буде…

Виправлення помилок

Автор статті також розуміє, що владі політичній чи владі адвокатській потрібно надати час для врахування й виправлення помилок чи недоробок, здійснення реформ і змін. Але ж ми всі бачимо, що реальна влада робить висновки та крок назустріч опозиції. Влада ж в адвокатурі, а це невелика та не завжди найкраща частина адвокатської спільноти, йти назустріч пересічним адвокатам не бажає. Так, у Київській області адвокатська верхівка завдяки 5% своїх чи наближених адвокатів (а це лише 150-200 з майже 3 тис. адвокатів) неправомірно, з порушеннями переобралась (зробила рокіровку) в 2006 р. майже з тих самих «постійних та незмінних керманичів в адвокатурі», і все – забула про пересічних адвокатів.

Можна зрозуміти позицію деякої частини адвокатської еліти, а це майже 70% адвокатів, що вони так звикли, вони звикли підкорятися, бути не помітними, не висовуватись. Але ж часи змінились, і автор статті дуже радіє, коли до нього звертаються адвокати саме старшого покоління та кажуть: роби щось, ми боїмось, ми звикли так тихенько, ми звикли, що нас не поважають свої ж органи адвокатської влади, але ми підтримуємо твої наміри й бажання дійсно змінити щось на краще, розпочати реформи в адвокатурі хоча б на своєму маленькому рівні – на рівні КДКА Київської області та її дисциплінарної палати.

Можливо, саме така опозиційна діяльність в адвокатурі стане в пригоді іншим пересічним адвокатам та допоможе зрозуміти адвокатській владі всю важливість її місії.

Висновок та пропозиції

Влада політична більш пристосована до реінкарнації та перезавантаження, ніж влада в адвокатурі. Саме в парламентському розумінні опозиції віддається частина влади, хоча б для контролю за нею. В адвокатурі «вони» – і влада, і контроль, і виконавчі, і ревізійні органи. А тому, враховуючи викладене, зі сторінок газети дуже прошу владу адвокатського самоврядування – робіть висновки, прислуховуйтесь до слушних зауважень пересічних адвокатів, розпочніть піклуватися хоча б на своїх регіональних рівнях про малозабезпечених адвокатів, інвалідів, ветеранів та адвокатів пенсійного віку.

Прийде час і влада політична зверне, врешті-решт, увагу на проблемні питання в адвокатурі України. І прийме закон, за допомогою якого пересічні адвокати зможуть демократично впливати на владу «постійних та незмінних керманичів» в адвокатурі.

Вадим ХАБІБУЛЛІН

адвокат, голова адвокатського об’єднання

Київська обласна колегія адвокатів

Навигация по записям

*/?>