Прагнення змін і реформ адвокатури: „Хабібуллін проти дисциплінарних органів адвокатури”

 

Прагнення змін і реформ адвокатури: „Хабібуллін проти дисциплінарних органів адвокатури”

Адвокатура. Прагнення змін і реформ

Починаючи з 2003 року (після загальних зборів адвокатів Київської області, що відбулись 19 грудня 2003 року), Вадим розгортає опозиційну діяльність в адвокатурі. Численні публікації його колег-адвокатів у роки становлення України як незалежної правової держави викрили масовість випадків використання дисциплінарними органами адвокатури своїх повноважень для розправи з принциповими адвокатами. Вадим як активний представник адвокатської спільноти, бажаючи припинити цю ганебну практику, розпочинає кампанію з можливого реформування та зміни ставлення адвокатської інтелігенції до діяльності адвокатури загалом і діяльності Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та її дисциплінарної палати зокрема.

Свою опозиційність до „незмінних керманичів” в адвокатурі Вадим виявляє як ставлення до некомпетентності, необ’єктивності, заполітизованості, свавілля, фахової безграмотності, зведення рахунків з використанням повноважень у дисциплінарних органах адвокатури, неуважності до проблем пересічних адвокатів. Погодьтесь, неприпустимою є ситуація, коли кваліфікаційно-дисциплінарні органи отримують на свої рахунки мільйони гривень, а звичайний адвокат ледь заробляє на себе та свою родину. Саме на цьому неодноразово наголошував Вадим; цій проблемі присвятив низку своїх статей і відкритих листів, опублікованих у ЗМІ. Він ніколи не забував і нагадував іншим: у кожній кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури є літні адвокати, пенсіонери, інваліди чи просто люди, які потребують матеріальної підтримки. Якщо їм не допомагає своя ж кваліфікаційно-дисциплінарна комісія; якщо їй байдуже до проблем рядових адвокатів, – про які органи адвокатського самоврядування взагалі може йтися?!

Одразу зазначимо: Вадима не цікавлять посади в органах адвокатури, які йому з самого початку пропонували звідусіль. Будь-яку посаду він розглядає лише в єдиному аспекті – чи зможе зреалізувати свої ідеї, чи задля блага всієї адвокатури або окремо взятої Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області? Сьогодні він пропонує прислухатися до слушних думок пересічних адвокатів і робити відповідні висновки, що само по собі може стати початком великого реформування адвокатури.

Задля утвердження поваги до адвокатської професії, її сутності та функції служіння громадськості, задля подальшого вдосконалення чинного законодавства України з питань діяльності адвокатури загалом та її дисциплінарних органів зокрема, він у своїх публікаціях (що ґрунтуються, на жаль, і на власному досвіді) порушує питання про безпідставне притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності; закликає колег протистояти випадкам некомпетентного, необ’єктивного, а інколи – і незаконного дисциплінарного розгляду; спонукає їх бути активними членами адвокатської спільноти, захищати свої права та інтереси. Він упевнений: саме від пересічних адвокатів залежить майбутнє справді демократичної адвокатури.

Методи реагування і впливу

Звичайно, Вадимові було б важко ефективно протистояти несправедливості та „незмінним керманичам” адвокатури, якби практично в усіх судових процесах його інтереси не представляв однокласник, правничий партнер і відомий адвокат. Втім, він не завжди поділяє радикальні погляди Вадима на можливі шляхи реформування адвокатури. До речі, Вадима за його войовничий характер позаочі називають «чорним» адвокатом, а однокласника і правничого партнера – «білим», бо знають його як розсудливого і компромісного правника.

Отже, завдяки обґрунтованій та законній позиції Вадима, наполегливій адвокатській праці однокласника і правничого партнера, його відданості справі та спільним інтересам, усі судові справи „Хабібуллін проти дисциплінарних органів адвокатури” виграно, а неправомірні рішення скасовано. Опоненти Вадима робили усе можливе і неможливе, аби оскаржити у касаційному порядку ті рішення, якими – можливо, вперше в історії відносин між адвокатом і дисциплінарними органами адвокатури – було відновлено справедливість. Втім, у листопаді 2007 року касаційна інстанція підтримала позицію Вадима винесенням ухвали про відмову у задоволенні касаційної скарги КДКА, чим остаточно підтвердила той факт, що, на жаль, випадки незаконного притягнення адвокатів до дисциплінарної відповідальності й досі мають місце. Ця перемога тим важливіша для Вадима, що подібні рішення трапляються зовсім нечасто − зазвичай суди апеляційної та касаційної інстанції воліють не ставати на шляху КДКА і, скасовуючи всі рішення, направляють такі справи на новий розгляд…

Натомість Вадим продовжує боротьбу і подає позов про стягнення моральних збитків, завданих винесенням неправомірного рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Він знову виграв справу, і на його користь було стягнуто відповідну грошову компенсацію. Після примусового стягнення у виконавчому провадженні, на що пішло чимало часу, Вадим в повному обсязі, до останньої копійчини, перерахував ці кошти на потреби дітей-сиріт до трьох дитячих будинків Київської області: Обласного будинку дитини Білої Церкви, Київського міського будинку дитини імені М. Городецького, Київського спеціалізованого обласного будинку дитини.

У Правилах адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України, сказано, що і рядовий адвокат, і посадовці в органах адвокатури – члени Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або її дисциплінарної палати – повинні як в своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесними і порядними, не вдаватися до обману та інших протизаконних засобів для досягнення своєї професійної або особистої мети; що всією своєю діяльністю адвокати мають утверджувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, сприяти збереженню та підвищенню її престижу. Допустимими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката або цих посадовців (членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або її дисциплінарної палати), якою заподіяно або може бути заподіяно шкоду інтересам адвоката, виборним органам адвокатури або адвокатурі як такій, вважаються звернення (заяви, скарги) в органи адвокатури, наділені дисциплінарними повноваженнями стосовно адвокатів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених чинним законодавством України, зокрема судового оскарження.

Вадим завжди пам’ятає, що він, як і всі інші майже тридцять п’ять тисяч адвокатів України, має повсякчас дотримуватися Правил адвокатської етики, виконувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарних органів адвокатури, прийняті в межах їхньої компетенції, що, разом з тим, не виключає можливості критики останніх та оскарження неправомірних рішень у встановленому законом порядку. А тому Вадим вирішує привернути увагу до проблеми дисциплінарних органів не тільки адвокатської громадськості, але й широкого загалу. Частину своїх публікацій Вадим присвячує питанню реформування адвокатури та її дисциплінарних органів.

Аби виключити можливість будь-яких зловживань з цього приводу чи то у приватних інтересах, чи то в інтересах Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та її дисциплінарної палати, – на розсуд колег та всіх небайдужих до проблем української адвокатури він пропонує повний і систематичний огляд в мережі Інтернет стану справ у цьому питанні, причому без жодних коментарів, у формі відсканованих матеріалів. А ще з допомогою свого правничого партнера Вадим відкриває Інтернет-сторінку www.sprava-khabibullin.kiev.ua , де висвітлюється опозиційна діяльність адвоката щодо Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та її дисциплінарної палати; питання реформування адвокатури та її дисциплінарних органів.

Можливість реформування та зміна ставлення рядових адвокатів до проблем адвокатури ускладнюються ще й тим, що зазвичай реальний доступ до рядових адвокатів мають тільки недемократичні „постійні та незмінні керманичі” кваліфікаційно-дисциплінарних органів адвокатури, і „достукатися” до більшості адвокатів у регіонах практично неможливо: немає ані їхніх поштових адрес, ані телефонних номерів, а газет вони здебільшого не виписують, Інтернет для деяких – ледь не якась дивовижа. Тому більшість адвокатів чує тільки своїх „керманичів”, які мають з ними постійний контакт, а отже – й вплив на їхню думку.

Втім, Вадим все ще сподівається, що запроваджена ним практика інформування через Інтернет, розміщення публікацій, відкритих листів та застосування інших законних способів опозиційної діяльності у напрямі реформування дисциплінарних органів адвокатури спонукають рядових адвокатів до об’єднання в адвокатську спільноту, аби активно захищати свої права та інтереси від заполітизованості, свавілля, непрофесійності й, що вкрай жахливо, зведення рахунків з використанням повноважень у дисциплінарних органах адвокатури.

Деякі результати

Опозиційна діяльність Вадима, на щастя, виявилась не марною. Позитивні зрушення є, хоча й відбуваються вони дуже повільно. Це підтверджується, наприклад, подіями червня 2006 року, коли відбувалося обрання нового складу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області.

Вадим, узявши за принцип діяти правомірно, не порушуючи адвокатської етики (позаяк це ускладнило б його опозиційну діяльність, а то й звело б її нанівець), напередодні зборів почав публікувати відкриті листи та статті, в яких намагався донести до рядових адвокатів просту істину: їхня пасивність дасть змогу деяким колегам-функціонерам від адвокатури, далеким від належного професійного рівня, вкотре пересісти в нові крісла, аби й надалі насаджувати заполітизованість, запроваджувати практику зведення рахунків з використанням повноважень у дисциплінарних органах адвокатури. Крім того, Вадим попереджав про намагання цих „незмінних керманичів”, в порушення і всупереч вимогам чинного законодавства України, нормам адвокатської та просто людської етики, незаконно переобратися на керівні посади в органи адвокатури на третій термін.

У своїх неодноразових зверненнях на адресу деяких народних депутатів України, авторів кількох законопроектів „Про адвокатуру”, Вадим висловлював особисту недовіру членам дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області та привертав увагу до проблем дисциплінарних органів адвокатури, до потреби переобрання голови та членів дисциплінарних палат тощо.

Проте, на жаль, далеко не всі, до кого були звернені ці застереження, сповнені почуття громадянської відповідальності й тривоги, належно відреагували на можливу загрозу. Тож сталося так, як мало статися у разі ігнорування застережень досвідченого правника…

Вадим був єдиним, хто наважився оскаржити неправомірні, проведені з порушенням вимог чинного законодавства України, „вибори” в органи Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області. Його судовий позов було взято до уваги: обрання деяких членів комісії було визнано таким, що відбулося всупереч вимогам закону. Незаконним було визнано й переобрання на третій термін керівника комісії. Отже, завдяки Вадимовим зусиллям було проведено другу частину виборів, які відзначалися вже більшою демократичністю.

Нарешті деякі слушні зауваження Вадима було враховано. Але з урахуванням неправомірності перших, таких собі містечкових, зборів адвокатів, коли в ухваленні рішення про новий (старий) склад Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області взяли участь не три тисячі адвокатів, а лише двісті (що становить близько 5% від усієї кількості), – друга частина виборів також не може визнаватися законною. Судовий розгляд справи про скасування виборів до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області наразі штучно затягується, тож процес все ще триває. Вважаючи обстоювання справедливості своїм професійним та громадянським обов’язком, Вадим не припиняє боротьби за перемогу своїх принципів.

Дізнавшись, що Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Київської області було зареєстровано з порушенням вимог чинного законодавства України, без участі всіх адвокатів, він подає позов про скасування державної реєстрації цієї юридичної особи та її ліквідацію. Він пропонує у разі підтвердження неправомірності створення та реєстрації цієї КДКА і скасування її державної реєстрації призначити нову – відповідно до чинного законодавства, і, головне, за участі всіх адвокатів Київської області. Судовий розгляд цієї справи також штучно затягується, але… Будемо сподіватися.

Звісно, молодь в адвокатурі та й деякі старші колеги не зацікавлені брати активну участь у цих процесах, позаяк на сьогодні їх ці питання не турбують; вони не усвідомлюють, що без змін і реформ адвокатура стоїть на місці. Звісно, можна змінити Закон про адвокатуру, але ж керманичі в органах адвокатури не зміняться і, на відміну від пересічних адвокатів, вони просто пересядуть в нові крісла, отримавши нову, „реформовану” і безконтрольну, владу над рядовими адвокатами.

Втім, надія на краще є: дійсним визнанням заслуг Вадима перед адвокатурою та підтримкою його позиції хоча б на регіональному рівні можна вважати пропозицію очолити адвокатське об’єднання „ Київська обласна колегія адвокатів ” . У вересні 2007 року загальні збори членів колегії одноголосно обрали його на посаду голови цього адвокатського об’єднання.

Вадим Хабібуллін

Навигация по записям

*/?>