Колектори, як фінустанови повинні отримати ліцензію НБУ?

kollektor_3

На цьому етапі вітаю валютних позичальників-боржників!

 

Боротьба з Колекторами в дії,-В.Хабібуллін

 

«Колектори, як фінансові установи повинні отримати індивідуальну чи генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій»

 

Крім того суд вважає недоведеним факт відступлення права вимоги ПАТ «Банк» ТОВ «Колект».

 

Згідно п. 3.1. договору факторингу право вимоги переходить від клієнта (ПАТ «Банк») до фактора (ТОВ «Колект») у дату відступлення. Згідно п. 3.2 договору факторингу відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта!!! приймання-передачі прав вимоги за формою згідно з додатком 2 до цього договору. Акт приймання-передачі прав вимоги складається сторонами виключно після!!! одержання клієнтом суми фінансування.

 

В матеріалах справи відсутній додаток 2 до договору факторингу, а тому суду не відомо чи був складений акт приймання-передачі, а відтак чи перейшло до ТОВ «Колект» право вимоги за кредитними зобов’язаннями ОСОБА_4 перед ПАТ «Банк». Крім того виписка з договору факторингу № 1 (а.с.39), що була надана позивачем свідчить лише про наявність прізвища ОСОБА_4 у переліку первинних договорів із зазначенням номеру кредитного договору, дати його укладення. У договорі факторингу від 12.12.2011 року право вимоги загальної заборгованості по тілу кредиту в сумі 1111183,84 дол. США не зазначено.

 

Отже, позивачем не надано доказів свого права вимоги у відповідачів суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 2200320,94 дол. США, з яких заборгованість за кредитом — 1111183,84 дол. США.

 

Суд вважає також неправомірним!!! нарахування процентів за користування кредитом з 12.12.2011 року (дата укладення договору факторингу).

 

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона передає або зобов’язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов’язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи — боржника.

 

Відповідно до ч.1,3 ст. 1079 ЦК України, сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові операції.

 

В матеріалах справи міститься копія свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 08.12.2011 року за № 732 згідно якого ТОВ «Колект» зареєстрована як фінансова!!! установа (а.с.40).

 

Враховуючи зазначене позивач є фінансовою!!! установою, яка без додаткових дозволів та ліцензій може укладати договори факторингу та отримувати відповідно до їх умов право вимоги.

 

Відповідно до п.1.2 положення про порядок надання банкам і філіям іноземних банків генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.08.2011 року № 281, банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги, передбачені ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки!!! після отримання генеральної ліцензії згідно з п. 2 ст. 5 Декрету № 15-93.

 

Отже, згідно чинного законодавства та наданих дозволів позивач, як відповідна фінансова!!! установа має право без додаткових дозволів та ліцензій укладати договори факторингу та виступати в них фактором, !!!але на проведення валютних операцій, зокрема нарахування процентів за користування кредитом у іноземній валюті позивач !!!повинен отримати індивідуальну чи генеральну ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій.

 

Позивач не надав суду індивідуальну чи генеральну ліцензію, що свідчить про неправомірність нарахування відсотків.

 

Враховуючи вищевикладене суд ВІДМОВЛЯЄ ТОВ «Колект» у задоволенні позову.

Навигация по записям

*/?>