Інвестування у нерухомість (позиція ВСУ)

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

(у справі № 6- 45цс15)

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-IV, затверджені відповідно до нього Правила фонду та укладені на їх підставі договори регулюють систему фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та дії суб’єктів цієї системи (довірителів, управителів, забудовників) при організації будівництва, фінансуванні цього будівництва та здійсненні операцій з нерухомістю.

Статті 19, 20 зазначеного Закону передбачають порядок та підстави передачі інвестору у власність об’єкта інвестування та проведення взаєморозрахунків після введення будинку в експлуатацію за фактичними даними згідно із обмірами БТІ та на підставі акту прийняття-передачі об’єкта.

Передбачивши такий порядок ці норми одночасно визначили управителя як особу, відповідальну за проведення остаточних розрахунків із довірителями та встановили, що головною умовою для цих взаєморозрахунків є фактична площа (тобто реальна, дійсна) об’єкта інвестування.

З огляду на це важливою обставиною для проведення взаєморозрахунків між інвестором і управителем є відповідність результатів обмірів БТІ площі інвестування реальним, дійсним показникам.

Отримання інвестором у власність об’єкта інвестування з дотриманням процедури і строків, передбачених статтями 19, 20 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19 червня 2003 року № 978-IV, не може бути підставою для відмови йому у захисті порушеного права у передбаченому законом порядку у разі встановлення невідповідності обмірів БТІ реальним показникам (статі 3, 15, 16 ЦК України).

Встановивши у справі, яка переглядається, що фактична площа переданого інвестору об’єкта інвестування за результатами повторних обмірів БТІ менше від проектної і фактично ним оплаченої та що це зменшення не є наслідком здійснених ним перебудов (переобладнання), суд на підставі статті 19 Закону № 978-IV і пункту 5, 3.4 Правил фонду дійшов обґрунтованого висновку про обов’язок управителя повернути довірителю надмірно сплачені кошти.

Навигация по записям

*/?>