Звернення до посла США з приводу «конкурсу» в антикорупційне бюро (С.Маштабей)

Шановний пане посол Сполучених Штатів Америки!

 

В мережі Інтернет є інформація, що Вас цікавлять порушення, які відбувалися у конкурсі з формування Національного антикорупційного бюро України (НАБУ). Якщо це так, то надаю Вам інформацію про ті факти та обставини, які відомі мені. Якщо це не так, не звертайте уваги на викладене далі.

Я, Маштабей Сергій Валентинович, повірив завірянням українських чиновників, які після подій кінця 2013 – початку 2014 років вскочили у владу на спинах, здоров`ї  та житті простих громадян України. Я повірив, бо сильно хотів вірити, у те, що в Україні нарешті будуть боротися з корупцією. На цьому поприщі я маю немалий та успішний досвід, хоча не був державним службовцем та ніколи не був публічною особою.

У своєму тексті я подаю свої думки у формі оціночних суджень, оскільки часто докази моїх суджень знаходяться лише в однієї сторони – в НАБУ (функціонерів, та/або в Раді Громадського Контролю, та/або групи осіб з Адміністрації Президента України, які забезпечують проведення конкурсів – Дмитра Єлманова та його підлеглих ), хоча є також і встановлені факти. Однак практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що при розгляді скарг не завжди необхідно дотримуватися правила, за яким кожен повинен довести ті обставини, на які він посилається. Так відступи від цього правила можливі коли відповідні докази  є у наявності лише однієї сторони конфлікту (НАБУ), а відтак це може призвести до виникнення висновків про обгрунтовність моїх тверджень.

Ті події, які відбуваються зараз в НАБУ демонструють, що у питаннях боротьби з корупцією владна верхівка України не бажає ніяких змін. Тому свідченням зокрема роз-повідь відомого активіста Олексія Мочанова https://www.youtube.com/watch?v=kQzr5Ss2lBc . «Ми виходили на Майдан, тому що нас не влаштовувала система, — каже Мочанов. – А багатьох людей, які після Майдану пролізли далі у владу, система влаштовувала, їх не влаштовувало, що в тій владі не було їх. І як тільки вони там припаркувалися… Кілька тижнів тому у Арсенія Петровича – прізвище не назву, самі здогадайтеся, про кого мова – була закрита вечірка, де він відзначав свій перший «ярд»… Саме війна дозволила заробити… У нас, в найбіднішій країні Європи, як і раніше, найбільша кількість мільярдерів, і кількість це примножується… Зібрав людей на вечерю, відзначити перший «ярд», бо мільярд – це вже така вагома сума. Це як у спортзалі жать від грудей 100 кг і вище».

Конкурс в НАБУ проходить настільки закрито, що навіть не оприлюднюються списки людей, які здали тести із зазначенням результатів самого тестування. І так триває понад 2 місяці. Вже півтора десятки чоловік призначені на посади, а на офіційні сторінці НБУ результатів тестування тестів GS до цих пір немає. При цьому увесь цей час конкурсанти в соціальних мережах, зокрема на сорінках facebook НАБУ та Ради громадського контролю НАБУ просять, вимагають опублікувати результати тестування і від НАБУ і від  Ради громадського контролю НАБУ, однак цього не зроблено і до цих пір. Окремі конкурсанти (претенденти на різні посади в НАБУ) вже відкрито пишуть про те, що списки претендентів з результатами їх тестування не оприлюднюють умисно, щоб мати можливість поставити «своїм кандидатам» необхідні бали, з тим, щоб саме ці «свої кандидати» і були визначені переможцями конкурсу та по праву були призначені на посади до НАБУ. Дуже висока імовірність того, що різні групи впливу українських можновладців від Порошенка, Яценюка, Ахметова, Вілкула та інших багатіїв намагаються проштовхнути до НАБУ своїх відданих людей, щоб мати змогу контролювати саме НАБУ і не допустити законного покарання тих державних чиновників, які працюють на інтереси таких груп.

При цьому окремі коментатори в соціальних мережах чи експерти у засобах масової інформації в України стверджують, що для Українських можновладців ця гра в боротьбу з корупцією необхідна лише задля отримання грошей від закордонних партнерів. А отримані гроші зникають у невідомому напрямку, жодних реформ не відбувається. Надалі я викладаю ту ситуацію, з якою стикнувся особисто.

 

В лютому 2014р. я подав свої документи для участі у конкурсі на посаду Директора НАБУ. На конкурсі були присутні біля пів десятка реальних кандидатів на посаду директора. Із них, наприклад пан Сакварелідзе робив свій наголос конкурсній комісії на його бачення підтримки та забезпечення (адміністративну, професійну, фінансову, тощо) новоствореного органу, пан Чумак, як співавтор антикорупційних законів, демонстрував своє прекрасне володіння законодавчого забезпечення боротьби з корупцією, інші претенденти – пан Матіос, пан Вовк демонстрували свій досвід керування схожими структурами. Пан Сірий робив акцент на своїй роботі адвокатом, та тих досягненнях, яких він здобув на цій ниві.

Я також вважав себе одним із головних претендентів на посаду директора (у всякому разі я небезпідставно вважав, що маю пройти у фінальну групу з 8-10 кандидатів). Однак на відміну перелічених мною кандидатів я мав дуже суттєвий недолік (хоча з іншого боку, на мою думку, це було насправді моєю перевагою, яку однак реалізувати було вкрай важко), я не був публічною людиною і про мене та мої здобутки на юридичному поприщі та в боротьбі з корупцією знали дуже обмежене коло осіб – я не був і не є публічною особою.

Однак до своїх чеснот я віднесу свою освіту та уміння (маю незакінчену технічну освіту), понад 20 років тому займався програмуванням систем управління базами даних (СУД) Fox Pro, маю юридичну освіту та успішний досвід вирішення 2 аналогічних завдань. Саме на це я і робив наголос в конкурсі на посаду директора, окремі речі я встиг викласти, окремі мав бажання викласти на наступних етапах того конкурсу. Користуючись своїми знаннями я зробив першочерговий наголос на описанні баченого мною механізму боротьби з корупцією на даному етапі розвитку України – через аналітичний аналіз декларацій чиновників (необхідно зазначити, що декларування майна, коштів, хоча і носило іншу назву, але по суті повинно було виконуватися державними чиновниками з 1993 року, коли в законодавство України ввели цей обов’язок для державних чиновників.  Програмуючи в СУБД Fox Pro (а ці навички залишилися зі мною і надалі) я оброблював великі масиви даних і це допомагало мені у вирішенні різноманітних юридичних задач. І тому не бачив жодних проблем у тому, щоб за допомогою описаних мною механізмів зменшити рівень корупції на 70-80% за стислий термін 1-1,5 чи 2 роки використовуючи при цьому невеликі ресурси, як фінансові так і людські. Я не вигадував велосипед, адже боротьба з корупцією полягає головним чином у контролі матеріальної сторони (надходження, витрати) чиновника, відповідності стилю його життя, рівню його доходів і це практика усіх цивілізованих країн світу. Але серед усіх кандидатів на посаду директора чомусь таке бачення було лише у мене (і це для мене дивно), хоча на 2 етапі про нього частково мимохідь згадали пан Чумак та пан Ситник (обраний потім директором НАБУ). Але лише згадали і не розуміли суті цього процесу. Суть пропонованих мною механізмів значно глибша, але тут я не буду її повністю розкривати – оскільки не це є предметом мого листа.

Певною мірою мої попередні здобутки і мій нестандартний підхід зацікавив конкурсну комісію і на своєму засіданні під час співбесіди (відео співбесіди https://www.youtube.com/watch?v=VOVR8AayMP0 , співбесіда зі мною розпочинається з 6:48:00, закінчується 7:11:20, в кінці моєї співбесіди чітко вирізняються голоси п.Мусіяки та п.Чубарова про їх оцінки щодо мене) вона віддала мені певну кількість голосів, які на моє розуміння давали мені змогу приймати участь у 2 турі відбору. Однак не зважаючи на той факт, що комісія голосувала за мене і це підтверджується загальнодоступним відео, моє прізвище не потрапило до списку 38 осіб (21+17), що зацікавили бодай одного з членів Конкурсної комісії (21 кандидат що набрав 3 голоси і більше та пройшли до 2-го туру співбесід + 17 кандидатів, що набрали 1 чи 2 голоси). Тобто моє прізвище зникло зі списку тих осіб, за яких голосували члени комісії. Це було грубе порушення особисто проти мене. В результаті цих умисних чи неумисних дій, я був позбавлений можливості приймати участь у 2 турі конкурсного відбору на посаду директора НАБУ, хоча і був у переліку основних кандидатів на цю посаду.

При цьому моє прізвище (так мені повідомили, бо офіційного списку я все ж не бачив) потрапило до переліку 15 осіб рекомендованих Директору НАБ України і рекомендували мене на посаду відповідального за аналітичну роботу та обробку інформації.

За законодавством України технічну допомогу у проведенні конкурсу з відбору директора було покладено на Адміністрацію Президента України, співробітники якої приймали документи, переглядали ці документи, друкували різні списки, обдзвонювали претендентів, надавали приміщення для роботи комісії та проведення співбесід та іншим чином допомагали у забезпеченні проведення конкурсу. Очолював від АП України цих осіб Дмитро Єлманов. І очевидно саме завдяки умисним чи неумисним діям цих технічних помічників сталося так, що моє прізвище зникло з числа учасників, за яких голосували члени конкурсної комісії.

Під час фінальної частини конкурсу член конкурсної комісії пан Зісельс висказав думку (не переказую дослівно, але смисл передаю), що до фіналу конкурсу не потрапили найсильніші кандидати, яких відсіяли з різних причин до фіналу.

«По-друге, я не вважаю, що ті, хто дійшов до фінішу і є найкращі кандидати з 172-х, що подали документи на конкурс. Ті, що на мій погляд, були найкращі відсіялися на різних етапах конкурсу, зокрема — дивним чином — на останньому» — цитата зі сторінки пана Зісельса у фейсбук від 05 квітня 2015р.

«Прийнявши таке рішення, комісія поставила Президента в досить складне становище, бо тепер протягом 10 днів, він повинен обрати «найсильнішого» з двох слабких, на мій погляд, кандидатів» — цитата зі сторінки пана Зісельса у фейсбук від 07 квітня 2015р.

«Возникает следующее предположение: перед выборами директора несколько сильных групп влияния «вели» своих кандидатов к финалу, «устраняя» с помощью различных способов, включая «черный PR», нежелательных конкурентов и тем самым «расчищая» путь к финалу своим кандидатам.

О некоторых мы догадывались, например о Давите Сакварелидзе, о некоторых — нет. Но, в итоге, сильных кандидатов не осталось.» — цитата зі сторінки пана Зісельса у фейсбук від 26 травня 2015р.

 

Після того, як моє прізвище незаконно зникло зі списку претендентів на посаду директора мені вдалося зустрітися з одним із членів комісії, я знаю що це неправильно і могло розцінюватися як спроба увійти в стосунки з конкурсною комісією, однак при зустрічі я повідомив що жодним чином не буду здійснювати судове оскарження того випадку, щоб не затримувати процес формування НАБУ. Я задав питання чи правильно розумію на відео, що комісія голосує за мене і віддає голоси за кандидата, якого бачить у 2 турі конкурсу обрання директора НАБУ. Мені підтвердили, що дійсно я розумію правильно, однак комісії невідомо як так сталося, що моє прізвище зникло зі списку.

Окрім того під час самої співбесіди пан Чубаров рекомендував мені, у випадку, якщо не мене оберуть директором, зустрітися з новообраним директором і спробувати реалізувати моє бачення та описані мною механізми боротьби з корупцією. Однак попри мої намагання біля 5 разів зустрітися з директором НАБУ, все ж зустрітися з ним мені не вдалося.

Вірячи у прозорість та чесність конкурсу, намагаючись донести до зацікавлених осіб моє бачення і мою стратегію боротьби з корупцією я звернувся з письмовим зверненням до НАБУ та до Президента України, де стисло розкрив своє бачення цих проблем. Від Адміністрації Президента України мені надійшов лист, що мої пропозиції будуть розглянуті при формуванні державної програми боротьби з корупцією. Натомість сюрпризом для мене стала детективна історія від НАБУ з паном Єлмановим. Мені не відомо умисно чи не умисно, з відома пана Єлманова чи без його відома, ним особисто чи кимось іншим моє прізвище видалили зі списку осіб, за яких голосувала конкурсна комісія при обрання директора НАБУ. Однак журналістське розлідування проведене зокрема журналістами пані Алісою Юрченко та паном Денисом Бігусом https://www.youtube.com/watch?v=P4BYClyH_Gc&feature=youtu.be  висвітлило, що пан Дмитро Єлманов, будучи офіційним представником від Адміністрації Президента України по технічному забезпеченню проведення конкурсу з відбору кандидатів на посаду директора НАБУ продовжив супроводжувати наступні конкурси НАБУ на набір співробітників, а також те, що пан Єлманов і собі надумався підти на цей конкурс (при цьому будучи фактично учасником з проведення цього конкурсу) та ще й іти на посаду керівника управління аналітики та обробки інформації – на ту посаду на яку я був офіційно рекомендований попередньою конкурсною комісією (звичайно ця посада не так звучала, бо на час складення списку рекомендованих 15 осіб ще не було штатного розкладу НАБУ). Але окрім всього пан Єлманов даючи інтерв’ю пані Юрченко фактично пересказував мої пропозиції викладені в документах надісланих мною до того ж НАБУ (де їх читав пан Єлманов).

У травні місяці я також подав свої документи для участі у 2 конкурсах, на посади керівника юридичного управління та керівника управління аналітики та обробки інформації. Після того, як на посаду юридичного управління мене не допустили з причин моєї невідповідності вимогам (відсутності начеб то необхідного стажу в юридичній галузі) я подав документи на посаду детектива, але виключно з метою перевірити чи ведеться проти мене цілеспрямована робота по недопущенню мене до конкурсу в НАБУ. Зрештою мене таки допустили до участі у конкурсі на посаду керівника юридичного управління та управління аналітики та обробки інформації. Я не вважаю систему відбору кадрів до НАБУ розумною, бо багатьох розумних людей ця система відбору відсіює, але оскільки подав свої документи на конкурс то погодився на виставлені умови. Під час конкурсу на посаду керівника управління аналітики та обробки інформації я відчував, що маю перемогти, знайомився з кращими кандидатами та бачив свої беззаперечні переваги. Однак невідомі поки що для мене особи вирішили усунути мене від конкурсу шляхом підробки результатів тестів GS, який складався з 3 частин: логічний тест зі символами, цифровий тест на обробку цифр та вербальний тест. При цьому розробник тестів у своїх документах, інструкціях наданих до НАБУ   не роз’яснив, що вербальний тест це також логічний тест. Такі роз’яснення виробника містяться на його сайті http://www.haygroup.com/ua/ . Оскільки в документах адресованих напередодні до НАБУ я описував свої уміння робити логічні висновки, знаходити логічні вирішення завдань, чудову роботу з цифрами невідомі мені особи вирішили підробити 2 тести – логічний символьний та цифровий, третій тест сприйняли як тест з текстами і його не чіпали. Під час тестування мені виставили умовну оцінку 10 за підроблений логічний-символьний тест, умовну оцінку 20 за підроблений цифровий тест та умовну оцінку 80 за логічний вербальний тест. Сам виробник вказує, що оцінює відповіді у порівнянні з наявною у нього базою відповідей багатьох інших осіб. Оцінка 10 означає, що я відповів краще ніж 10% умовної групи осіб (бази даних компанії тестувальника), відповідно оцінка 80 за вербальний логічний тест, що я відповів краще за 80% опитуваних до того осіб. При цьому компанія тестувальниця  вказує, що результат 40 це нижче за середній рівень, а 80 вище. Відтак сій результат у 10 з логічного символьного тесту вказує, що у мене відсутнє логічне мислення, а результат 80 за вербальну логіку вказує, що моє логічне мислення вище від середнього. Логічне мислення воно або є або його немає, для логічного мислення не настільки принципово важливо що аналізувати: текст, символи, цифри чи щось інше. Результати можуть відрізнятися, але в межах похибки, нехай 25%, але не на 800% ! Одразу після проходження цього тесту я повідомив НАБУ та подав офіційну скаргу, про свою незгоду та підозру про фальсифікацію результатів мого тестування. Однак жодної дії чи розгляду скарги НАБУ не здійснило. Таким чином конкурсна комісія НАБУ з відбору кандидатів на посаду керівника управління аналітики та обробки інформації на своєму засіданні відкрито вказувала, що такий-то кандидат (не я) є фаворитом конкурсу, оскільки він набрав найбільші бали, зокрема за тест GS. Крім того під час співбесіди мені стало зрозуміло, що комісія не отримувала від директора переліку осіб, які рекомендовані попередньою конкурсною комісією новопризначеному директору. Я жодним чином не претендував на порушення закону та призначення поза конкурсом на зазначену посаду, однак і рекомендація попередньої комісії мала би бути врахована – адже врешті решт комісія обирає переможців за своїм внутрішнім переконанням, немає чіткого результату з відбору і визначення за цифрами переможця, комісія обирає переможців на своє переконання. Я розумів усі ці обставини і ті брудні дії, які вчиняли щодо мене у ході цих конкурсів, а тому на співбесіду обрав тактику трохи нахабної поведінки щоб струсити незаангажованих членів комісії. Проте моя поведінка мала зворотній ефект, ні члени комісії від НАБУ не зацікавилися мною ні від Ради Громадського Контролю при НАБУ, імовірно вони образилися за мене, що я назвав себе (я казав на мою думку) кращим практикуючим юристом України та найуспішнішим борцем з корупцією. Адже ці лаври приміряють окремі члени РГК при НАБУ, імовірно це впливає на виділяння їм позабюджетних фінансів з різних органів (хоча принцип роботи таких організацій мені невідомий і це лише моє припущення).

Однак я привів підстави чому я так про себе зазначив:

  1. у період близько 1998-2002 років Юридична фірма ТОВ «Факторіал» яку я очолював і де я проводив юридичну роботу на замовлення НДІ України (зараз це 2 підприємства ДП НЕК Укренерго та ДП Енергоринок) організувала та провела юридичні роботи по нормалізації стану розрахунків в енергетиці України та поверненню боргів за спожиту електроенергію. Крім того у ході цієї роботи була здійснена робота направлена на заборону випуску держпідприємствами України енергетичного сектору векселів з дисконтом до 95% (тобто за вексель вартістю 100 гривень державне підприємство отримувало лише 5 гривень, а 95 гривень перетікало до кишені так званих ділків). Описана робота була успішно виконана. Зокрема ТОВ «Факторіал» повернуло 1500 мільйонів гривень в Енергоринок. У той же час Генеральна прокуратура України також займалася цією проблемою і спромоглася повернути лише 500 мільйонів гривень. Ні, ця робота також була корисною, однак справа в іншому я виконував цю роботу лише з 2 помічниками, а можливості прокуратури були значно ширші – і це просто результат різного підходу до роботи та її різного виконанню (де також мною було використано обробка масиву даних СУБД Fox Pro);
  2. у 2004 році під час виборів Президента України я прийшов до штабу кандидата в Президенти Віктора Ющенка і описав механізми фальсифікації виборів за допомогою відкріпних посвідчень, а також вказав, що можу побороти ці порушення. Суть зводилася до наступного. Перед виборами дільниці виборчі комісії (ДВК) отримують списки виборців, ці списки виконуються друкованим способом. Коли у день виборів на ДВК прибувають виборці з інших районів (зокрема за відкріпними посвідченнями) такі виборці дописуються у кінець списку рукою. Після закінчення голосування протягом 3-х діб ці списки є доступними у тому числі і для членів цієї ДВК (а кандидати мали своїх представників у всіх ДВК) і для інших офіційних осіб. Тому протягом 3 діб після закінчення голосування представники Ющенка мали подивитися списки осіб, які голосували на кожній ДВК і переписати собі (в таблиці ворд чи ексель) усіх осіб, які були дописані рукописним почерком у кінці списку (переписувалася коротка інформація – прізвище, імя, по-батькові, та деяка інша). Потім усі ці списки в електронних таблицях пересилалися електронною поштою до штабу Ющенка для мене. За допомогою СУБД Fox Pro я за 5-10 секунд трансформував ці списки до єдиної бази даних, яку сам створив. Через 4 дні коли я наповнив свою базу даних (коли закінчили подавати списки з ДВК) я за пару хвилин виділив окрему групу людей, які голосували більше одного разу на різних дільницях. Співпадіння повних тезок було виключено тим, що тезки зустрічалися, але тоді такі люди були єдиними, хто голосував удруге на даній дільниці, а усі хто організовано голосували більше одного разу випадали групами, якщо на конкретній ДВК була група з 20-50 осіб, що голосували вже десь інде, то це не спів падіння тезок, а одні і ті ж люди, які голосували більше 1 разу. Таким чином на засіданні Верховній Раді України Сергієм Соболєвим (якщо не помиляюся саме він оголошував) оголошувалися списки осіб, які в порушення законів України на виборах Президента України голосували більше 1 разу. І це дозволило заставило Президента України Кучму підписати закон, яким заборонялося масове використання відкріпних посвідчень. Кількість голосів, які таким чином Янукович В.Ф. (або інші особи в його інтересах) приписав собі на тодішніх виборах становила орієнтовно 2 мільйони голосів, що дорівнювало біля 5% від загальної кількості виборців в Україні. Потім шляхом аналітичного аналізу я також встановив наступне: загальна кількість виборців в Донецькій області внесених до списків виборців, які прийняли участь у голосуванні 21.11.2004р. 3840 тисяч чоловік, явка у день виборів склала 96,65% або 3711 тисяч осіб – різниця склала 129000 чоловік (можна вивести ці цифри з точністю до 1, усі вони є загальнодоступні на сайті Центральної виборчої комісії України). При цьому слід врахувати, що коли особа отримувала відкріпне посвідчення, то прізвище такої особи не викреслювали зі списку виборців, у списку навпроти прізвища такої особи ставилася відмітка «видано відкріпне посвідчення №….» і ця особа розписувалася за отримання відкріпного посвідчення. Таким чином кожен, хто отримав відкріпне посвідчення залишався у списку і не отримував у день голосування бюлетень. Цим самим кожен хто отримав відкріпне посвідчення був тим хто не явився у день виборів на свою дільницю і не приймав участь у голосуванні саме на своїй дільниці (бо голосував в іншому місці), і таких людей могло бути не більше ніж 129 тисяч чоловік. Однак на поставлені мною і озвучені паном Олексієм Рєзниковим (офіційний представник Ющенка у Верховному Суді України у тій справі) у Верховному Суді України запитання «скільки було видано відкріпних посвідчень мешканцям Донецької області» керівник виборчого штабу Януковича  — пан Сергій Тігіпко дав відповідь (щоправда відразу по оголошенню перерви у засіданні, але під запис журналістських відеокамер у прямій трансляції на всю Україну) приблизно таку «та що ви причепилися з тим відкріпними, їх видали всього 180 тисяч штук»!!! Це означає, що при умові коли кожен !!! мешканець Донецької області прийшов на вибори то біля 51000 відкріпних посвідчень було видано без жодних документів, без внесення до протоколів відміток про видачу таких відкріпних посвідчень, а значить як мінімум ці 51 тисяча чоловік голосували двічі  — один раз отримавши бюлетень на своїй дільниці, другий раз на іншій дільниці за відкріпним посвідченням,  яке видали без контролю та безпідставно.

 

Широкого розголосу про свою роботу я не робив аж до даного конкурсу.

І для мене є загадкою чому конкурсна комісія на своєму засіданні з обрання переможців не надала за мене бодай 1 голосу, адже у порівнянні з іншим кандидатами я маю досвід програмування СУБД Fox Pro, чудово розумію принципи роботи СУБД, у якому ключі організовувати роботу зі збору інформації, як її оброблювати, я є висококласним юристом-практиком (хоча і раніше  зазначав, що є багато юристів-теоретиків, які володіють теоретичною частиною краще за мене, є практики у різних галузях, які в певних галузях мають більший досвід і кращі результати і таке інше), я успішно виконав дві аналогічні задачі, зрештою я мав рекомендації попередньої конкурсної комісії, які мали б таки врахувати. І тому вважаю їх вибір необ’єктивним, непрофесійним, а можливо навіть і упередженим, бо задаючи мені певні питанні під час співбесіди вказати на жоден з моїх недоліків комісія так і не спромоглася.

Описані вище виконані мною дві роботи і давали мені право назвати себе найкращим практикуючим юристом України останнього часу та найуспішнішим борцем з корупцією, оскільки обидві задачі містили у собі не лише суто юридичну роботу, але й дозволили ліквідувати незаконні дії посадових осіб направлених на розкрадання коштів (через векселі) та  незаконне використання відкріпних посвідчень з метою фальсифікації результатів виборів. У мене немає пояснення чому саме я виконав ці 2 задачі, чому ніхто більше не бачив цих можливостей, чи якщо хтось інший і бачив то чому не зробив їх до мене. Про ці речі я фактично до конкурсу в НАБУ ніде і ніколи не розповідав (хоча маю відповідні докази виконання мною даних робіт), бо я не прагнув публічності чи слави. Я виконав ці роботи бо вважав своїм обов’язком це зробити задля України та народу України. І подавши свої документи для участі у конкурсі в НАБУ я також прагнув це зробити не для задоволення власних амбіцій (мене не цікавить публічність) а для того, що вирішення цієї біди – викоренення корупції є необхідним для України та для народу України. Не перемігши в першому конкурсі я не бачив для себе ніяких перешкод (у мене відсутні амбіції на зразок я бачу себе тільки керівником, для мене головне досягти успіху у цій боротьбі, знищити корупцію) приймати участь у наступних конкурсах на посаду головного юриста та головного аналітика – осіб від яких буде значною мірою залежати вибір стратегії та механізмів боротьби з корупцією. Однак для мене не склалося.

На цьому тлі дивним виглядають окремі заяви директора НАБУ пана Ситника, який повернувшись з Англії став говорити про те, що НАБУ буде будувати свою аналітичну службу за прикладом найкращих світових аналогів, з яким він вже познайомився зокрема в Англії http://zik.ua/tv/video/27632/ (з 8:45 і далі). А описання принципів роботи англійських аналітиків на 100% співпадають з пропонованими механізмами виявлення корупціонерів, які пропонував і я. Дивним виглядає те, що від англійців пан Ситник сприймає це як передовий міжнародний досвід, а від мене це сприймають так, що жоден з членів конкурсної комісії НАБУ при визначенні переможця конкурсу на посаду керівника управління аналітики та обробки інформації не віддав за мене ні одного голосу. Тож і виникає пояснення: або конкурсна комісія нічого не розуміє і набирає не найкращих претендентів, або ця комісія приймає визначені наперед рішення і таким кандидатам як я там місця немає.

На мій погляд, у процесі зі мною під час конкурсів в НАБУ відбувалися порушення, іноді досить грубі. У сукупності зі скаргами інших кандидатів, які викладуються зокрема на сторінках НАБУ та РГК при НАБУ в мережі фейсбук я роблю висновок про те, що конкурс в НАБУ відбувається не прозоро, з порушенням законів України і ці порушення можуть призвести до того, що НАБУ стане ще одним державним органом, який не буде боротися з корупцією. Так попри наявність у законодавстві України достатніх повноважень для боротьби з корупцією є досить промовисті факти, які стверджують що ця боротьба ніколи не велася. Так в прокуратурі України при заведені кримінальної справи (що було раніше) чи кримінального провадження (як зараз це називається) присвоювався спеціальний код, який вирізняв групу типових справ від інших. Справи (провадження) порушені за крадіжку мали один код, за замах на життя – інший. Є свій код для справ (проваджень) за перевищення службових повноважень – ст..365 Кримінального кодексу України, але немає коду для статті 364 Кримінального кодексу України «зловживання владою або службовим становищем» — немає коду для корупційної статті, бо таких справ було дуже обмаль, настільки мало, що в окрему групу їх ніхто не виділяв. Те ж і з Верховним Судом України. При накопиченні практики (певній величині – кількості кримінальних справ за певною статтею Кримінального кодексу України) Верховний Суд України аналізує її і Постановою пленуму Верховного Суду України роз’яснює типові помилки та роз’яснює як правильно вчиняти/розуміти в тих чи інших ситуаціях. І у Верховного Суду України немає Постанови Пленуму ВСУ з роз’яснення злочину передбаченого ст.364 Кримінального кодексу України. Останнім таким судовим документом є Постанова Пленуму Верховного Суду Радянського Союзу від 30.03.1990р.

 

З повагою, пане посол,

 

06 серпня 2015 року

Сергій Маштабей

_____________________________________________________________________________

+ Вадим Хабібуллін | Національне антикорупційне бюро України | ВАДИМ ХАБІБУЛЛІН http://khabibullin.kiev.ua/category/nacionalne_antikorupciyne_byro/

 

 

Навигация по записям

*/?>