ПРИВАТНА СИСТЕМА ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ

DVS

ПРИВАТНА СИСТЕМА
ПРИМУСОВОГО ВИКОНАННЯ
З ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН

У світі існують різні погляди на систему як державного, так і приватного примусового виконання судових постанов. Так, Гарі Бекер та Джордж Стіглер у своїй роботі вважають за краще поширення саме приватної системи у ті сфери права, де в основному користуються державною системою.[1] Їхнім головним аргументом є те, що у основі державної системи примусового виконання лежить помилкова (неправильна) система заохочень.[2]

Згідно з правилами приватної системи примусового виконання судовий виконавець є вільним професіоналом, котрий самостійно організує свою діяльність і який несе повну майнову відповідальність за результати своєї роботи. Приватний судовий виконавець отримує повноваження від держави у особі органів юстиції та діє від імені держави. Зарахування на дану посаду регулюється законом та здійснюється, як правило, на конкурсних засадах. Держава регулює компетенцію приватного судового пристава, процедури діяльності, розмір тарифів та інших винагород, що стягуються як винагорода за роботу приватного судового пристава. Так само держава контролює і роботу приватного судового приставу, здійснює перевірки професійної діяльності, а також видає та відкликає ліцензії на право діяльності.

Так, у Франції, Нідерландах, Люксембургу, Словенії , Італії, Польщі, Румунії, Словаччині, Естонії, Латвії та Литві судові виконавці є приватними особами, які працюють за ліцензією. Керування судовими виконавцями здійснюють регіональні та національні палати у якості органів самоуправління.[3]

Франція

Французька система виконання актів судів та інших органів цивільної юрисдикції склалася ще у ХІХ столітті і суттєво відрізняється від інших систем. Правила примусового виконання у даній системі існують з початку ХІХ сторіччя. Протягом двох століть правила незначним чином змінювались та адаптувалися до вимог соціально-економічної і політичної ситуації. Саме стабільний, консервативний та одночасно гнучкий характер норм виконавчого провадження, адаптація до соціально-економічних умов життя французького суспільства показують життєздатність та ефективність правових норм, інститутів та усієї галузі «виконавчого права».

Ще кілька років тому представники деяких європейських країн (Італії, Бельгії) говорили про те, що метою їхнього національного законодавства було перейняття саме французької моделі виконання. Паралельно з ними, представники Нідерландів стверджують, що у основу їхньої системи виконавчого провадження вже давно покладена модель виконання Французької Республіки. Окрім цього, дана модель покладена у основу систем виконання багатьох держав Східної Європи та країн Балтії: Польщі, Угорщини, Словаччини, Литви та ін.[4]

Виходячи зі світового досвіду примусового виконання рішень судів та інших органів, можна виділити дві основні конструкції системи органів примусового виконання. Перша система є домінуючою у більшості країн континентальної Європи – у вищезгаданій Французькій Республіці, Бельгії та Люксембурзі, де судові виконавці не перебувають на державній службі, а є приватними особами, котрі працюють за ліцензією. Управління судовими виконавцями здійснюють регіональні та національні палати судових виконавців зі статусом самоврядування.

У Франції виконавче провадження реалізується не лише судовими виконавцями, а й генеральними прокурорами, прокурорами, командирами та офіцерами поліції. Одночасно з цим характерним є у правовому статусі судових виконавців елементів незалежної практикуючої особи та державного службовця. До кандидатів у виконавці пред’являють суворі вимоги: наявність юридичної освіти, успішне проходження дворічного стажування у конторі судового виконавця, складення державного кваліфікаційного іспиту.[5]

Так, судова організація французької системи відрізняється виділенням судів з цивільних та карних справ, а також суддів адміністративної юстиції, що об’єднані у різні судові системи. Правова система країни побудована на розділенні права на приватне та публічне. Згідно з даними нормами, примусовий виконавець не виконує рішення на користь держави та взагалі актів, які приймають адміністративні суди. Для цього існує особлива система судових виконавців державного казначейства, що є державними службовцями.

У межах загальних судів особливо виділеним є суддя з виконання, який має право одноосібно вирішувати суперечки, що виникають у результаті висловлення незгоди або створення перепон для виконання судового рішення, вирішувати клопотання про відстрочення виконання та вирішувати інші питання. Одночасно з цим, суддя з виконання не може втручатися у виконавчі дії.[6]

Щоб стати примусовим виконавцем, необхідно мати диплом про юридичну освіту, пройти дворічне стажування у конторі судового виконавця, успішно скласти державний кваліфікаційний іспит. Стажування включає практичну професійну роботу та вивчення теоретичних дисциплін. Звання примусового виконавця присвоюється наказом міністра юстиції Франції, яке видається після отримання висновку прокуратури конкретного територіального округу та Палати примусових виконавців департаменту.

У якості посадової особи примусовий виконавець вручає повістки, виконує судові рішення від імені держави, вдаючись одночасно до державного примусу. Примусовий виконавець також має право складати проекти документів, протоколи, що мають значення доказів, надавати юридичні консультації та здійснювати інші правові дії. Акти та діяльність судового виконавця мають публічно-правовий характер, тому на нього покладається обов’язок надавати послуги стільки разів, скільки це знадобиться. Примусовий виконавець не має права вибирати собі клієнтів, оскільки він не відноситься до числа приватних юристів.[7]

Нідерланди

У Нідерландах судові виконавці поєднують у своїх функціональних обов’язках риси державної та приватної особи. Вони мають право займатися приватною практикою з повернення боргів по взаємній згоді сторін, дачею правових консультацій, бути повіреними у суді і будують свою діяльність на основі затвердженого бізнес-плану. Наявність такого плану є обов’язковою вимогою. Такий план повинен містити положення про окупність витрат судових виконавців, зазначення потенційних клієнтів та ін.[8]

Люксембург

У Люксембургу судових приставів відносять до осіб вільної професії, які працюють за ліцензією (як і у Бельгії, Франції). Правовий статус судового виконавця поєднує у собі елементи незалежної практикуючої особи та державного службовця, а управління системою судових приставів здійснюють регіональні або національні палати, що діють як органи самоуправління.[9]

Словенія

На території Словенії виконання примусового провадження покладено на окружний (районний) суд. Судові пристави – особи, які безпосередньо проводять примусові дії. Пристави призначаються Міністром юстиції у межах території своїх окружних (територіальних) судів.
У особливих випадках пристави призначаються постановою суду, так само, як і сам кредитор має право сам обрати конкретного пристава.
Так само, у особливих випадках пристав має право виконувати свої повноваження на усій території Республіки Словенія.[10]

Служба судових приставів є державною службою, яку пристави несуть автономно. Так, пристави особисто відповідають за будь-яку завдану шкоду під час здійснення своїх повноважень та страхового випадку через свої дії або бездіяльність під час виконання постанов суду. У випадку досить значних порушень пристави можуть бути усунені від своїх обов’язків міністром юстиції.

Документ про примусове виконання може бути поданий особисто від кредитора. Хоча, згідно з правилами, цей документ подається юристом, який знайомий з нормами права.

У випадку, коли кредитор самостійно вирішує усі питання з примусового виконання, він має сплатити за особисте подання документів, так само, як і за рішення суду у конкретній справі. Якщо боржник діє через посередництво адвоката, він також повинен сплачувати за послуги адвоката.[11]

Слід зазначити, що у наведених вище країнах основний обсяг рішень судів приватними виконавцями випадає на проблемних боржників – безробітних, малих підприємців, які не у змозі розрахуватися за кредити. Деякі європейські країни вирішують проблему неплатоспроможності боржника шляхом переводу боргу на себе. Тобто, виплачують робітникам збанкрутілих підприємств призначені судом суми заборгованості із зарплатні та інші платежі.
«Інформаційний центр»

_______________________
Вадим Хабібуллін | Приватні виконавці | ВАДИМ ХАБІБУЛЛІН http://khabibullin.kiev.ua/category/privatni_vikonavci/

Навигация по записям

*/?>