ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ. ЄВРОПА

ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ. ЄВРОПА

ПРИМУСОВЕ ВИКОНАННЯ.
ПОВНОВАЖЕННЯ, ФУНКЦІЇ,
ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ,
ЩО ПОКЛАДАЮТЬСЯ НА ОРГАНИ
ТА ПОСАДОВИХ ОСІБ

Повноваження посадових осіб органів примусового виконання є різними у межах країн Європи, Великої Британії та Австралії.
Велика Британія

Англія та Уельс
Виконання судових рішень в Англії та Уельсі забезпечується різними категоріями судових виконавців. Судові пристави графства – є відповідальними за стягнення боргів за рішенням окружних судів. Вони можуть конфісковувати та продавати майно для покриття суми боргу. Судові пристави також можуть здійснювати нагляд за власністю, повернення речей після придбання закупівельної угоди та вручати судові документи.
Цивільні Судові виконавці Магістратських судів відповідають за виконання рішень цих судів. Вони можуть конфісковувати та продавати майно для покриття суми боргу по штрафам та громадським стягненням. Вони також виконують арешти, затримання, накладення арешту на майно за ордером, виданим судом магістратів під будь-яким статусом, які відносяться до штрафів та громадським покаранням. Виконавець може виконувати таке рішення на усій території Англії та Уельсу.
Судові виконавці (Високий суд) відповідальні за виконання розпоряджень з відшкодування боргу за рішеннями Високого Суду або за рішеннями окружних судів, переданих Високому Суду. Вони також можуть конфісковувати та продавати майно для покриття суми боргу; застосовувати санкції та наглядати за власністю і повертати власність.
Сертифіковані Судові пристави – примусово виконують стягнення боргів від імені організацій, таких, як місцева влада. Судові пристави конфісковують та продають власність для покриття суми боргу. У них є сертифікат, що дає їм (і лише їм) право накладати арешт на майно за орендну плату, борги за дорожніми зборами муніципальним податкам та зовнішнім платежам. Вони не можуть робити стягнення грошових засобів за рішеннями Високого Суду або окружного суду.
В Англії та Уельсі (згідно з доповіддю VIII Конгресу «International Association of Supreme Administrative Jurisdictions», Madrid, 2004) Парламент відіграє вагому роль під час нагляду за виконанням адміністративних рішень суду, особливо через завдання, делеговані членам парламентського комітету для подальшого управління ними. Хоча й повноваження даних посадових осіб є обмеженими, подібні заклади (парламентські комітети) були створені й у Північній Ірландії: Уповноважений по скаргам може просити генерального прокурора подавати апеляцію до Верховного суду. Член парламентського комітету з Управління не має подібних розпоряджень.

Шотландія

У Шотландії виконання судових вироків виключна функція шерифів офіцерів. Однією з функцій шерифа офіцера, традиційно, є вирахування податку на землю, за наданим орендодавцем планом, разом з іншою функцією, пов’язаною з діями з цивільних та правових питань. У процесі карної справи, він найактивніший, оскільки він викликає свідка. [1]

Болгарія

Приватні судові пристави Болгарії мають право на отримання необхідних даних у рамках виконавчого провадження у всіх державних органах, а також на доступ до особистих даних боржника, зокрема, вони мають прямий доступ до бази даних органів соціального захисту, статистики, реєстру нерухомості, земельного кадастру.

Ізраїль

На прохання судового виконавця Міністр внутрішніх справ представляє ідентифікаційні дані, що знаходяться у реєстрі перепису населення. На передачу даної інформації поширюється дія Закону про гідність та свободу людини.[2] Прохання від кредитора проти боржника, дані якого не відповідають відомостям, вказаним у реєстрі перепису населення, не приймаються.
Керівник Управління системи судового виконавця має право доручити будь-якій особі, а також органам, у розпорядженні яких знаходиться інформація про боржника, передати йому дану інформацію. Додаток до Закону Ізраїлю про судового виконавця містить перелік органів, яким судовий виконавець уповноважений доручити представити інформацію, на яку іде запит.
Орган, що отримав відмову на передачу інформації, зобов’язаний передати конкретну інформацію керівнику Управління системи судового виконавця точно у терміни, встановлені Міністром юстиції. Інформація про боржника може бути отримана будь-яким шляхом, включаючи комп’ютерну мережу.
Не вся інформація надається безкоштовно. Міністр юстиції з дозволу парламентської комісії з юридичних питань Кнесету має право ставити умови отримання органом, що надає інформацію, розмір сплати.[3]

Канада

Згідно з положеннями Карного кодексу Канади, судові пристави разом зі співробітниками поліції, виховних закладів, мировими суддями та ін. підпадають під категорію посадових осіб, котрі контролюють збереження громадського порядку. Зазвичай, якщо до функцій судового приставу належить виконання судових наказів, письмових приписів суду, судових розпоряджень, виклик до суду, скликання присяжних, такий пристав називається шерифом. Його функціональні обов’язки регламентуються конкретним судом.

Німеччина

До задач німецьких судових виконавців в основному входить: виконання судових рішень та нотаріальних дій, збір боргів, доставка персональних повідомлень про стягнення за виконавчими листами та податками, збір грошей за вимогами та ін. Виклик відповідача до суду не входить до юрисдикції судового виконавця.
Одночасно з тим, судовий виконавець уповноважений проводити обшук житла боржника. Якщо це необхідно з метою виконання. Він має право відкривати двері будинку, приміщення та відповідні місця.
Так само він може проводити обшук житла боржника без його згоди, але тільки на підставі судової постанови. Для виконання санкцій судовий виконавець має право звернутися до поліції або армії, залучати сторонню технічну допомогу. [4]
У Росії з березня 2010 року були внесені зміни до Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення. Згідно з цими змінами, протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 20.25 КоАП, мають право складати не лише уповноважені особи уповноважених органів, але й судові пристави-виконавці.[5]

Примусове виконання та принципи правової визначеності в Австралії

Варто додати кілька слів про судову систему Австралії у рамках примусового виконання. Хоча Австралія – це країна з нормами загального права, її система адміністративного права відрізняється від такої ж самої системи у інших країнах (включаючи Велику Британію). Австралія – це федерація. 1 січня 1901 року колишні британські колонії об’єдналися у єдину федерацію у вигляді штатів під назвою Співдружність Австралія (Австралійський Союз ). Федерацію підкріпили Конституцією, яку прийняв Парламент Великої Британії. Так, кожен штат має свій власний уряд та законодавство. Поряд з цим існує Уряд Співдружності для усієї території Австралії. Згідно з Конституцією, законодавча влада, у вирішенні конкретних справ, належить парламенту Співдружності. Законодавча сила штатів є необмеженою, за виключення тих випадків, коли вони не мають права видавати закони, що вступають у протиріччя із законами Співдружності у тій сфері, де Співдружність має більше законодавчих повноважень.[6]
У Австралії немає розмежування між адміністративними та судами загальної юрисдикції. Справи адміністративних судів можуть розглядатися судами загальної юрисдикції. Роль Адміністративного суду звернень – переглядати рішення Уряду. Примусове виконання не є предметом суперечки для суду. Суд не видає наказів або норм прямої поведінки, але замінює одне рішення уряду іншим. Результатом такої діяльності – є те, що у майбутньому буде виконуватися саме рішення уряду, а не самого суду.
Процедура примусового виконання може виконуватися як на користь неурядової сторони, так і проти сторони, представленої урядом. Поява у 1975 році Адміністративного суду звернень як головного суду, що розглядає усі справи з примусового виконання Уряду Австралії, стало унікальним випадком у системі загального права. Адміністративний суд звернень порівнюють з судами у континентальній європейській системі, оскільки він знаходиться за межами загальної судової системи. Цей суд також є органом спеціальної юрисдикції у системі судів, відокремлений від судів. Даний орган вирішує суперечки адміністративного плану. Він переглядає рішення виконавчої влади уряду. Справи про примусове виконання зазвичай там не розглядаються, оскільки уряд визнає свій обов’язок у втіленні рішень Адміністративного суду звернень, і робить це добровільно. Рішення даного суду автоматично вважаються рішеннями самого уряду. Існують виключення, коли вимагається конкретна дія від неурядових сторін, але вони відмовляються виконувати свої обов’язки. У такому випадку з’являються сторони, представлені урядом. Дані сторони забезпечать виконання рішення власним актом або ж будуть вимагати (посилатися) виконання, підкріпивши це актами іншого суду держави.
Інформаційний центр

____________________

Вадим Хабібуллін | Приватні виконавці
http://khabibullin.kiev.ua/category/privatni_vikonavci/

Навигация по записям

*/?>